| يَا أَيُّهَا الْمُدَّثِّرُ (1) О закутаний |
| قُمْ فَأَنذِرْ (2) Вставай та застерігай |
| وَرَبَّكَ فَكَبِّرْ (3) Звеличуй Господа свого |
| وَثِيَابَكَ فَطَهِّرْ (4) очисти свій одяг |
| وَالرُّجْزَ فَاهْجُرْ (5) уникай мерзоти[CDLIX] |
| وَلَا تَمْنُن تَسْتَكْثِرُ (6) та не виявляй милості, маючи сподівання отримати ще більше |
| وَلِرَبِّكَ فَاصْبِرْ (7) Заради Господа свого будь терплячим |
| فَإِذَا نُقِرَ فِي النَّاقُورِ (8) Коли засурмлять у ріг – |
| فَذَٰلِكَ يَوْمَئِذٍ يَوْمٌ عَسِيرٌ (9) той важкий День |
| عَلَى الْكَافِرِينَ غَيْرُ يَسِيرٍ (10) не буде легким для невіруючих |
| ذَرْنِي وَمَنْ خَلَقْتُ وَحِيدًا (11) Залиш Мене з тим, кого Я створив одинаком |
| وَجَعَلْتُ لَهُ مَالًا مَّمْدُودًا (12) кому дарував велике багатство |
| وَبَنِينَ شُهُودًا (13) та синів, які знаходяться поряд із ним |
| وَمَهَّدتُّ لَهُ تَمْهِيدًا (14) для кого розкрив усе |
| ثُمَّ يَطْمَعُ أَنْ أَزِيدَ (15) Але він бажає, щоб Я дав йому ще більше |
| كَلَّا ۖ إِنَّهُ كَانَ لِآيَاتِنَا عَنِيدًا (16) Ні! Він заперечує Наші знамення |
| سَأُرْهِقُهُ صَعُودًا (17) тож Я ускладню його шлях |
| إِنَّهُ فَكَّرَ وَقَدَّرَ (18) Він усе обдумав та розрахував |
| فَقُتِلَ كَيْفَ قَدَّرَ (19) Нехай він згине — як він усе розрахував |
| ثُمَّ قُتِلَ كَيْفَ قَدَّرَ (20) Нехай він згине ще раз — як він усе розрахував |
| ثُمَّ نَظَرَ (21) Потім він замислився |
| ثُمَّ عَبَسَ وَبَسَرَ (22) далі нахмурився та насупився |
| ثُمَّ أَدْبَرَ وَاسْتَكْبَرَ (23) а потім відвернувся та загордився |
| فَقَالَ إِنْ هَٰذَا إِلَّا سِحْرٌ يُؤْثَرُ (24) І сказав: «Це — лише переказане чаклунство |
| إِنْ هَٰذَا إِلَّا قَوْلُ الْبَشَرِ (25) Це лише слово людини!» |
| سَأُصْلِيهِ سَقَرَ (26) Ми вкинемо його в пекельне полум’я |
| وَمَا أَدْرَاكَ مَا سَقَرُ (27) А звідки тобі знати, що таке пекельне полум’я |
| لَا تُبْقِي وَلَا تَذَرُ (28) Воно не обминає та не залишає |
| لَوَّاحَةٌ لِّلْبَشَرِ (29) спалюючи шкіру |
| عَلَيْهَا تِسْعَةَ عَشَرَ (30) Над ним — дев’ятнадцять |
| وَمَا جَعَلْنَا أَصْحَابَ النَّارِ إِلَّا مَلَائِكَةً ۙ وَمَا جَعَلْنَا عِدَّتَهُمْ إِلَّا فِتْنَةً لِّلَّذِينَ كَفَرُوا لِيَسْتَيْقِنَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ وَيَزْدَادَ الَّذِينَ آمَنُوا إِيمَانًا ۙ وَلَا يَرْتَابَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ وَالْمُؤْمِنُونَ ۙ وَلِيَقُولَ الَّذِينَ فِي قُلُوبِهِم مَّرَضٌ وَالْكَافِرُونَ مَاذَا أَرَادَ اللَّهُ بِهَٰذَا مَثَلًا ۚ كَذَٰلِكَ يُضِلُّ اللَّهُ مَن يَشَاءُ وَيَهْدِي مَن يَشَاءُ ۚ وَمَا يَعْلَمُ جُنُودَ رَبِّكَ إِلَّا هُوَ ۚ وَمَا هِيَ إِلَّا ذِكْرَىٰ لِلْبَشَرِ (31) Вартовими пекла Ми зробили лише ангелів, а їхню кількість перетворили на випробування для тих, які не увірували — щоб ті, кому дано Писання, були впевненими; щоб додати віри тим, які увірували, і щоб не сумнівались ті, яким дано Писання та віруючі; і щоб запитали ті, в чиїх серцях хвороба та невіруючі: «Що Аллаг прагнув донести цією притчею?» Ось так Аллаг збиває зі шляху, кого побажає та веде, кого побажає, шляхом прямим! Військо Господа твого відоме лише Йому! А це — лише нагадування для людей |
| كَلَّا وَالْقَمَرِ (32) Ні! Клянуся місяцем |
| وَاللَّيْلِ إِذْ أَدْبَرَ (33) Клянуся ніччю, коли вона відступає |
| وَالصُّبْحِ إِذَا أَسْفَرَ (34) Клянуся зорею, коли вона займається |
| إِنَّهَا لَإِحْدَى الْكُبَرِ (35) Воістину, це — одна із найвеличніших справ |
| نَذِيرًا لِّلْبَشَرِ (36) яка застерігає людство |
| لِمَن شَاءَ مِنكُمْ أَن يَتَقَدَّمَ أَوْ يَتَأَخَّرَ (37) тих серед вас, хто бажає йти вперед чи відступати назад |
| كُلُّ نَفْسٍ بِمَا كَسَبَتْ رَهِينَةٌ (38) Кожна душа є заручницею того, що вона собі здобула |
| إِلَّا أَصْحَابَ الْيَمِينِ (39) окрім людей, які праворуч |
| فِي جَنَّاتٍ يَتَسَاءَلُونَ (40) які в райських садах розпитують одне одного |
| عَنِ الْمُجْرِمِينَ (41) про грішників |
| مَا سَلَكَكُمْ فِي سَقَرَ (42) «Що привело вас у пекельне полум’я?» |
| قَالُوا لَمْ نَكُ مِنَ الْمُصَلِّينَ (43) Ті скажуть: «Ми не були серед молільників |
| وَلَمْ نَكُ نُطْعِمُ الْمِسْكِينَ (44) не годували бідняка |
| وَكُنَّا نَخُوضُ مَعَ الْخَائِضِينَ (45) та разом з іншими вдавалися до пустослів’я |
| وَكُنَّا نُكَذِّبُ بِيَوْمِ الدِّينِ (46) Ми вважали Судний День брехнею |
| حَتَّىٰ أَتَانَا الْيَقِينُ (47) доки не прийшла до нас впевненість» |
| فَمَا تَنفَعُهُمْ شَفَاعَةُ الشَّافِعِينَ (48) Їм не допоможе заступництво заступників |
| فَمَا لَهُمْ عَنِ التَّذْكِرَةِ مُعْرِضِينَ (49) Чому ж вони відвертаються від нагадування |
| كَأَنَّهُمْ حُمُرٌ مُّسْتَنفِرَةٌ (50) наче перелякані віслюки |
| فَرَّتْ مِن قَسْوَرَةٍ (51) які втікають від лева |
| بَلْ يُرِيدُ كُلُّ امْرِئٍ مِّنْهُمْ أَن يُؤْتَىٰ صُحُفًا مُّنَشَّرَةً (52) Але кожен із них прагне отримати розгорнуті сувої |
| كَلَّا ۖ بَل لَّا يَخَافُونَ الْآخِرَةَ (53) Ні! Вони не мають страху перед наступним життям |
| كَلَّا إِنَّهُ تَذْكِرَةٌ (54) Ні! Воістину, це — нагадування |
| فَمَن شَاءَ ذَكَرَهُ (55) І хто захоче, той згадає його |
| وَمَا يَذْكُرُونَ إِلَّا أَن يَشَاءَ اللَّهُ ۚ هُوَ أَهْلُ التَّقْوَىٰ وَأَهْلُ الْمَغْفِرَةِ (56) Але вони не згадають його, якщо цього не побажає Аллаг. Гідний Він богобоязливості та гідний дарувати прощення |