| حم (1) Ха. Мім |
| وَالْكِتَابِ الْمُبِينِ (2) Клянуся ясним Писанням |
| إِنَّا أَنزَلْنَاهُ فِي لَيْلَةٍ مُّبَارَكَةٍ ۚ إِنَّا كُنَّا مُنذِرِينَ (3) Воістину, Ми зіслали його в благословенну ніч! Воістину, Ми застерігаємо |
| فِيهَا يُفْرَقُ كُلُّ أَمْرٍ حَكِيمٍ (4) У той час вирішується кожна важлива справа – |
| أَمْرًا مِّنْ عِندِنَا ۚ إِنَّا كُنَّا مُرْسِلِينَ (5) за наказом від Нас! Воістину, Ми відсилаємо [посланців] |
| رَحْمَةً مِّن رَّبِّكَ ۚ إِنَّهُ هُوَ السَّمِيعُ الْعَلِيمُ (6) як милість від твого Господа! Воістину, Він — Всечуючий, Всезнаючий |
| رَبِّ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ۖ إِن كُنتُم مُّوقِنِينَ (7) Господь небес, землі й того, що між ними — якщо є ви впевненими |
| لَا إِلَٰهَ إِلَّا هُوَ يُحْيِي وَيُمِيتُ ۖ رَبُّكُمْ وَرَبُّ آبَائِكُمُ الْأَوَّلِينَ (8) Немає бога, крім Нього! Він дарує життя і смерть; ваш Господь та Господь ваших пращурів |
| بَلْ هُمْ فِي شَكٍّ يَلْعَبُونَ (9) Але вони переймаються сумнівами |
| فَارْتَقِبْ يَوْمَ تَأْتِي السَّمَاءُ بِدُخَانٍ مُّبِينٍ (10) Зачекай же на той День, коли небо принесе дим, добре видимий |
| يَغْشَى النَّاسَ ۖ هَٰذَا عَذَابٌ أَلِيمٌ (11) який вкриє людей; це — болісна кара |
| رَّبَّنَا اكْشِفْ عَنَّا الْعَذَابَ إِنَّا مُؤْمِنُونَ (12) «Господи наш! Відверни від нас кару, адже, воістину, ми — віруючі!» |
| أَنَّىٰ لَهُمُ الذِّكْرَىٰ وَقَدْ جَاءَهُمْ رَسُولٌ مُّبِينٌ (13) Звідки в них буде нагадування, якщо ясний посланець уже приходив до них |
| ثُمَّ تَوَلَّوْا عَنْهُ وَقَالُوا مُعَلَّمٌ مَّجْنُونٌ (14) але потім вони від нього відвернулись і сказали: «Навчений та божевільний!»[CDXVII] |
| إِنَّا كَاشِفُو الْعَذَابِ قَلِيلًا ۚ إِنَّكُمْ عَائِدُونَ (15) Ми відвернемо покарання лише на малий час, але ви все одно повернетесь [до невір’я]![CDXVIII] |
| يَوْمَ نَبْطِشُ الْبَطْشَةَ الْكُبْرَىٰ إِنَّا مُنتَقِمُونَ (16) У День, коли Ми завдамо великого удару, Ми відплатимо їм |
| ۞ وَلَقَدْ فَتَنَّا قَبْلَهُمْ قَوْمَ فِرْعَوْنَ وَجَاءَهُمْ رَسُولٌ كَرِيمٌ (17) Ще раніше за них Ми випробовували народ Фірауна; до них прийшов благородний посланець |
| أَنْ أَدُّوا إِلَيَّ عِبَادَ اللَّهِ ۖ إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (18) «Поверніть мені рабів Аллага! Воістину, я — посланець до вас, гідний довіри |
| وَأَن لَّا تَعْلُوا عَلَى اللَّهِ ۖ إِنِّي آتِيكُم بِسُلْطَانٍ مُّبِينٍ (19) Не ставте себе вище Аллага! Воістину, я прийшов до вас із ясним доказом |
| وَإِنِّي عُذْتُ بِرَبِّي وَرَبِّكُمْ أَن تَرْجُمُونِ (20) Я просив захисту в Господа мого та Господа вашого, щоб ви не каменували мене |
| وَإِن لَّمْ تُؤْمِنُوا لِي فَاعْتَزِلُونِ (21) Якщо ви не вірите мені, то залиште мене!» |
| فَدَعَا رَبَّهُ أَنَّ هَٰؤُلَاءِ قَوْمٌ مُّجْرِمُونَ (22) Тож він покликав Господа свого: «Ці люди — грішники!» |
| فَأَسْرِ بِعِبَادِي لَيْلًا إِنَّكُم مُّتَّبَعُونَ (23) Вийди з Моїми рабами вночі. Воістину, вас будуть переслідувати |
| وَاتْرُكِ الْبَحْرَ رَهْوًا ۖ إِنَّهُمْ جُندٌ مُّغْرَقُونَ (24) Залиш море в спокої. Воістину, їхні війська будуть утоплені |
| كَمْ تَرَكُوا مِن جَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (25) Скільки вони залишили садів і джерел |
| وَزُرُوعٍ وَمَقَامٍ كَرِيمٍ (26) посівів і благородних місць |
| وَنَعْمَةٍ كَانُوا فِيهَا فَاكِهِينَ (27) та благ, якими вони насолоджувались |
| كَذَٰلِكَ ۖ وَأَوْرَثْنَاهَا قَوْمًا آخَرِينَ (28) Ось так! Усе це Ми дарували в спадок іншим людям |
| فَمَا بَكَتْ عَلَيْهِمُ السَّمَاءُ وَالْأَرْضُ وَمَا كَانُوا مُنظَرِينَ (29) Не плакали за ними небо й земля, і не дали їм відстрочки |
| وَلَقَدْ نَجَّيْنَا بَنِي إِسْرَائِيلَ مِنَ الْعَذَابِ الْمُهِينِ (30) Ми врятували синів Ісраїля від принизливої кари |
| مِن فِرْعَوْنَ ۚ إِنَّهُ كَانَ عَالِيًا مِّنَ الْمُسْرِفِينَ (31) Фірауна. Воістину, вивищуючи себе, він був одним із порушників |
| وَلَقَدِ اخْتَرْنَاهُمْ عَلَىٰ عِلْمٍ عَلَى الْعَالَمِينَ (32) Володіючи знанням, Ми обрали їх з-посеред інших жителів світів![CDXIX] |
| وَآتَيْنَاهُم مِّنَ الْآيَاتِ مَا فِيهِ بَلَاءٌ مُّبِينٌ (33) Ми дарували їм знамення, у яких містилося справжнє випробування |
| إِنَّ هَٰؤُلَاءِ لَيَقُولُونَ (34) Воістину, ці люди говорять:[CDXX] |
| إِنْ هِيَ إِلَّا مَوْتَتُنَا الْأُولَىٰ وَمَا نَحْنُ بِمُنشَرِينَ (35) «Для нас буде лише одна смерть. Нас не воскресять |
| فَأْتُوا بِآبَائِنَا إِن كُنتُمْ صَادِقِينَ (36) Тож приведіть наших батьків, якщо ви говорите правду!» |
| أَهُمْ خَيْرٌ أَمْ قَوْمُ تُبَّعٍ وَالَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ ۚ أَهْلَكْنَاهُمْ ۖ إِنَّهُمْ كَانُوا مُجْرِمِينَ (37) Кращі вони чи народ Тубба й ті, які жили раніше за них? Ми знищили їх. Воістину, вони були грішниками![CDXXI] |
| وَمَا خَلَقْنَا السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضَ وَمَا بَيْنَهُمَا لَاعِبِينَ (38) Ми не створювали небес, землі й того, що поміж ними, заради розваги |
| مَا خَلَقْنَاهُمَا إِلَّا بِالْحَقِّ وَلَٰكِنَّ أَكْثَرَهُمْ لَا يَعْلَمُونَ (39) а Ми створили їх лише в істині; але більшість [людей] не знає |
| إِنَّ يَوْمَ الْفَصْلِ مِيقَاتُهُمْ أَجْمَعِينَ (40) Воістину, День Розсуду — строк, встановлений для всіх |
| يَوْمَ لَا يُغْنِي مَوْلًى عَن مَّوْلًى شَيْئًا وَلَا هُمْ يُنصَرُونَ (41) День, коли приятель нічим не допоможе приятелю; помічників не буде ні в кого |
| إِلَّا مَن رَّحِمَ اللَّهُ ۚ إِنَّهُ هُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (42) окрім тих, над ким змилується Аллаг! Воістину, Він — Всемогутній, Милосердний |
| إِنَّ شَجَرَتَ الزَّقُّومِ (43) Воістину, дерево заккум |
| طَعَامُ الْأَثِيمِ (44) буде їжею для грішника |
| كَالْمُهْلِ يَغْلِي فِي الْبُطُونِ (45) і, наче олійний осад, кипітиме в черевах[CDXXII] |
| كَغَلْيِ الْحَمِيمِ (46) так, як кипить окріп |
| خُذُوهُ فَاعْتِلُوهُ إِلَىٰ سَوَاءِ الْجَحِيمِ (47) Схопіть його! Тягніть до середини пекла |
| ثُمَّ صُبُّوا فَوْقَ رَأْسِهِ مِنْ عَذَابِ الْحَمِيمِ (48) Скарайте його — лийте на голову окріп |
| ذُقْ إِنَّكَ أَنتَ الْعَزِيزُ الْكَرِيمُ (49) Скуштуй же цього! Адже ти — всемогутній, благородний![CDXXIII] |
| إِنَّ هَٰذَا مَا كُنتُم بِهِ تَمْتَرُونَ (50) Ось те, в чому ви сумнівались |
| إِنَّ الْمُتَّقِينَ فِي مَقَامٍ أَمِينٍ (51) Воістину, богобоязливі опиняться у безпечному місці |
| فِي جَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (52) Серед садів та джерел |
| يَلْبَسُونَ مِن سُندُسٍ وَإِسْتَبْرَقٍ مُّتَقَابِلِينَ (53) одягнувшись у атлас і парчу, вони сидітимуть одне навпроти одного |
| كَذَٰلِكَ وَزَوَّجْنَاهُم بِحُورٍ عِينٍ (54) Ось так! Ми поєднаємо їх з чорноокими |
| يَدْعُونَ فِيهَا بِكُلِّ فَاكِهَةٍ آمِنِينَ (55) Вони проситимуть кожен плід, перебуваючи в безпеці |
| لَا يَذُوقُونَ فِيهَا الْمَوْتَ إِلَّا الْمَوْتَةَ الْأُولَىٰ ۖ وَوَقَاهُمْ عَذَابَ الْجَحِيمِ (56) Там вони вже не зазнають смерті — після того, як сталася перша смерть. Він врятує їх від пекельної кари |
| فَضْلًا مِّن رَّبِّكَ ۚ ذَٰلِكَ هُوَ الْفَوْزُ الْعَظِيمُ (57) за Своєю ласкою! Це і є великий успіх |
| فَإِنَّمَا يَسَّرْنَاهُ بِلِسَانِكَ لَعَلَّهُمْ يَتَذَكَّرُونَ (58) Ми полегшили його на твоїй мові, можливо, замисляться вони![CDXXIV] |
| فَارْتَقِبْ إِنَّهُم مُّرْتَقِبُونَ (59) Зачекай же, адже чекають і вони |