| وَالصَّافَّاتِ صَفًّا (1) Клянуся вишикуваними в лави |
| فَالزَّاجِرَاتِ زَجْرًا (2) які наполегливо підганяють |
| فَالتَّالِيَاتِ ذِكْرًا (3) і читають нагадування![CCCLX] |
| إِنَّ إِلَٰهَكُمْ لَوَاحِدٌ (4) Воістину, ваш Бог — Єдиний |
| رَّبُّ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا وَرَبُّ الْمَشَارِقِ (5) Господь небес, землі й того, що між ними, Господь сходів![CCCLXI] |
| إِنَّا زَيَّنَّا السَّمَاءَ الدُّنْيَا بِزِينَةٍ الْكَوَاكِبِ (6) Воістину, Ми прикрасили нижнє небо красою зірок |
| وَحِفْظًا مِّن كُلِّ شَيْطَانٍ مَّارِدٍ (7) і захищаємо його від усякого бунтівного шайтана |
| لَّا يَسَّمَّعُونَ إِلَى الْمَلَإِ الْأَعْلَىٰ وَيُقْذَفُونَ مِن كُلِّ جَانِبٍ (8) Вони не можуть підслухати найвище зібрання; їх вражають з усіх боків |
| دُحُورًا ۖ وَلَهُمْ عَذَابٌ وَاصِبٌ (9) щоб відігнати звідти. На них чекає вічна кара |
| إِلَّا مَنْ خَطِفَ الْخَطْفَةَ فَأَتْبَعَهُ شِهَابٌ ثَاقِبٌ (10) А якщо хтось із них щось і вихопить, то за ним поженеться яскрава зоря |
| فَاسْتَفْتِهِمْ أَهُمْ أَشَدُّ خَلْقًا أَم مَّنْ خَلَقْنَا ۚ إِنَّا خَلَقْنَاهُم مِّن طِينٍ لَّازِبٍ (11) Запитай у них, чи це вони створені міцнішими, чи щось інше, створене Нами? Воістину, Ми створили їх із липкої глини |
| بَلْ عَجِبْتَ وَيَسْخَرُونَ (12) Так, ти дивуєшся, а вони глузують |
| وَإِذَا ذُكِّرُوا لَا يَذْكُرُونَ (13) Коли їм нагадують, вони не замислюються |
| وَإِذَا رَأَوْا آيَةً يَسْتَسْخِرُونَ (14) А коли вони бачать знамення, то насміхаються |
| وَقَالُوا إِنْ هَٰذَا إِلَّا سِحْرٌ مُّبِينٌ (15) І говорять: «Воістину, це — явне чаклунство |
| أَإِذَا مِتْنَا وَكُنَّا تُرَابًا وَعِظَامًا أَإِنَّا لَمَبْعُوثُونَ (16) Невже, ставши після смерті прахом і кістками, ми воскреснемо |
| أَوَآبَاؤُنَا الْأَوَّلُونَ (17) Чи наші прабатьки?» |
| قُلْ نَعَمْ وَأَنتُمْ دَاخِرُونَ (18) Скажи: «Так, і ви будете принижені!» |
| فَإِنَّمَا هِيَ زَجْرَةٌ وَاحِدَةٌ فَإِذَا هُمْ يَنظُرُونَ (19) Тільки один крик — і вони будуть дивитися |
| وَقَالُوا يَا وَيْلَنَا هَٰذَا يَوْمُ الدِّينِ (20) І скажуть: «Горе нам! Це — Судний День!» |
| هَٰذَا يَوْمُ الْفَصْلِ الَّذِي كُنتُم بِهِ تُكَذِّبُونَ (21) Це — День Суду, який ви вважали брехнею![CCCLXII] |
| ۞ احْشُرُوا الَّذِينَ ظَلَمُوا وَأَزْوَاجَهُمْ وَمَا كَانُوا يَعْبُدُونَ (22) Зберіть тих, які були несправедливими, подібних до них і тих, кому вони поклонялися[CCCLXIII] |
| مِن دُونِ اللَّهِ فَاهْدُوهُمْ إِلَىٰ صِرَاطِ الْجَحِيمِ (23) замість Аллага, й покажіть їм дорогу до пекла |
| وَقِفُوهُمْ ۖ إِنَّهُم مَّسْئُولُونَ (24) Зупиніть їх! Вони мусять відповісти |
| مَا لَكُمْ لَا تَنَاصَرُونَ (25) Що з вами? Чому не допомагаєте одне одному |
| بَلْ هُمُ الْيَوْمَ مُسْتَسْلِمُونَ (26) Та ж ні! Того Дня вони будуть покірними |
| وَأَقْبَلَ بَعْضُهُمْ عَلَىٰ بَعْضٍ يَتَسَاءَلُونَ (27) й будуть звертатись одне до одного з питаннями |
| قَالُوا إِنَّكُمْ كُنتُمْ تَأْتُونَنَا عَنِ الْيَمِينِ (28) І скажуть: «Ви приходили до нас із правого боку!» |
| قَالُوا بَل لَّمْ تَكُونُوا مُؤْمِنِينَ (29) А ті скажуть: «Та ж ні! Ви самі не були віруючими |
| وَمَا كَانَ لَنَا عَلَيْكُم مِّن سُلْطَانٍ ۖ بَلْ كُنتُمْ قَوْمًا طَاغِينَ (30) Ми не мали над вами влади. Ви — люди, які порушують |
| فَحَقَّ عَلَيْنَا قَوْلُ رَبِّنَا ۖ إِنَّا لَذَائِقُونَ (31) Справдилося над нами слово Господа нашого! Воістину, ми неодмінно скуштуємо [кари] |
| فَأَغْوَيْنَاكُمْ إِنَّا كُنَّا غَاوِينَ (32) Ми збили вас зі шляху, бо, воістину, заблукали самі!» |
| فَإِنَّهُمْ يَوْمَئِذٍ فِي الْعَذَابِ مُشْتَرِكُونَ (33) Воістину, того Дня вони будуть покарані разом |
| إِنَّا كَذَٰلِكَ نَفْعَلُ بِالْمُجْرِمِينَ (34) Воістину, так Ми вчиняємо з грішниками |
| إِنَّهُمْ كَانُوا إِذَا قِيلَ لَهُمْ لَا إِلَٰهَ إِلَّا اللَّهُ يَسْتَكْبِرُونَ (35) Коли їм говорили: «Немає бога, крім Аллага!» — вони вивищувалися |
| وَيَقُولُونَ أَئِنَّا لَتَارِكُو آلِهَتِنَا لِشَاعِرٍ مَّجْنُونٍ (36) й говорили: «Невже ми залишимо наших богів заради божевільного поета?» |
| بَلْ جَاءَ بِالْحَقِّ وَصَدَّقَ الْمُرْسَلِينَ (37) Та ж ні! Він прийшов з істиною та підтвердив правдивість посланців |
| إِنَّكُمْ لَذَائِقُو الْعَذَابِ الْأَلِيمِ (38) Воістину, ви скуштуєте болісної кари |
| وَمَا تُجْزَوْنَ إِلَّا مَا كُنتُمْ تَعْمَلُونَ (39) Вам відплатять тільки за те, що ви робили |
| إِلَّا عِبَادَ اللَّهِ الْمُخْلَصِينَ (40) Це не стосується обраних рабів Аллага |
| أُولَٰئِكَ لَهُمْ رِزْقٌ مَّعْلُومٌ (41) На них чекає відомий наділ – |
| فَوَاكِهُ ۖ وَهُم مُّكْرَمُونَ (42) фрукти. Вони будуть пошановані |
| فِي جَنَّاتِ النَّعِيمِ (43) у садах насолоди |
| عَلَىٰ سُرُرٍ مُّتَقَابِلِينَ (44) лежачи на ложах — один навпроти одного |
| يُطَافُ عَلَيْهِم بِكَأْسٍ مِّن مَّعِينٍ (45) Їх обходитимуть із чашею джерельного напою |
| بَيْضَاءَ لَذَّةٍ لِّلشَّارِبِينَ (46) чистого, який дарує задоволення тим, хто його п’є |
| لَا فِيهَا غَوْلٌ وَلَا هُمْ عَنْهَا يُنزَفُونَ (47) Він не позбавляє глузду, тож вони не сп’яніють від нього |
| وَعِندَهُمْ قَاصِرَاتُ الطَّرْفِ عِينٌ (48) Поряд із ними будуть ті, чий погляд смиренний, чиї очі прекрасні |
| كَأَنَّهُنَّ بَيْضٌ مَّكْنُونٌ (49) Вони подібні до яйця, що надійно охороняється |
| فَأَقْبَلَ بَعْضُهُمْ عَلَىٰ بَعْضٍ يَتَسَاءَلُونَ (50) А ті звертатимуться одне до одного з питаннями |
| قَالَ قَائِلٌ مِّنْهُمْ إِنِّي كَانَ لِي قَرِينٌ (51) Один із них скаже: «Був у мене приятель |
| يَقُولُ أَإِنَّكَ لَمِنَ الْمُصَدِّقِينَ (52) який говорив: «Невже ти належиш до тих, хто вірить |
| أَإِذَا مِتْنَا وَكُنَّا تُرَابًا وَعِظَامًا أَإِنَّا لَمَدِينُونَ (53) що, нам відплатять після того, як ми помремо й станемо прахом і кістками?» |
| قَالَ هَلْ أَنتُم مُّطَّلِعُونَ (54) І скаже: «Чи не поглянете ви?» |
| فَاطَّلَعَ فَرَآهُ فِي سَوَاءِ الْجَحِيمِ (55) Він погляне й побачить того в середині пекла |
| قَالَ تَاللَّهِ إِن كِدتَّ لَتُرْدِينِ (56) І скаже: «Клянусь Аллагом! Ти мало не знищив мене |
| وَلَوْلَا نِعْمَةُ رَبِّي لَكُنتُ مِنَ الْمُحْضَرِينَ (57) Якби не милість Господа мого, я неодмінно був би серед тих, хто потрапив [у пекло] |
| أَفَمَا نَحْنُ بِمَيِّتِينَ (58) Невже ми більше не помремо |
| إِلَّا مَوْتَتَنَا الْأُولَىٰ وَمَا نَحْنُ بِمُعَذَّبِينَ (59) після нашої першої смерті? Невже не будемо покарані?» |
| إِنَّ هَٰذَا لَهُوَ الْفَوْزُ الْعَظِيمُ (60) Воістину, це — великий успіх |
| لِمِثْلِ هَٰذَا فَلْيَعْمَلِ الْعَامِلُونَ (61) Нехай працюють заради цього ті, хто працює |
| أَذَٰلِكَ خَيْرٌ نُّزُلًا أَمْ شَجَرَةُ الزَّقُّومِ (62) Це частування краще чи дерево заккум |
| إِنَّا جَعَلْنَاهَا فِتْنَةً لِّلظَّالِمِينَ (63) Ми зробили його спокусою для нечестивих |
| إِنَّهَا شَجَرَةٌ تَخْرُجُ فِي أَصْلِ الْجَحِيمِ (64) Воістину, це — дерево, яке росте з самого дна пекла |
| طَلْعُهَا كَأَنَّهُ رُءُوسُ الشَّيَاطِينِ (65) а його плоди наче голови шайтанів |
| فَإِنَّهُمْ لَآكِلُونَ مِنْهَا فَمَالِئُونَ مِنْهَا الْبُطُونَ (66) Вони їстимуть їх і будуть наповнювати ними свої черева |
| ثُمَّ إِنَّ لَهُمْ عَلَيْهَا لَشَوْبًا مِّنْ حَمِيمٍ (67) Потім це все буде змішано з окропом |
| ثُمَّ إِنَّ مَرْجِعَهُمْ لَإِلَى الْجَحِيمِ (68) і їх усіх повернуть до пекла |
| إِنَّهُمْ أَلْفَوْا آبَاءَهُمْ ضَالِّينَ (69) Воістину, вони зустріли своїх батьків, коли ті блукали в омані |
| فَهُمْ عَلَىٰ آثَارِهِمْ يُهْرَعُونَ (70) але самі поспішили рушити їхніми слідами |
| وَلَقَدْ ضَلَّ قَبْلَهُمْ أَكْثَرُ الْأَوَّلِينَ (71) Ще раніше за них заблукала більшість давніх народів |
| وَلَقَدْ أَرْسَلْنَا فِيهِم مُّنذِرِينَ (72) Ми відсилали до них застерігачів |
| فَانظُرْ كَيْفَ كَانَ عَاقِبَةُ الْمُنذَرِينَ (73) Поглянь, яким був кінець тих, кого застерігали |
| إِلَّا عِبَادَ اللَّهِ الْمُخْلَصِينَ (74) крім Наших обраних рабів |
| وَلَقَدْ نَادَانَا نُوحٌ فَلَنِعْمَ الْمُجِيبُونَ (75) Нух закликав до Нас, а Ми прекрасно відповідаємо |
| وَنَجَّيْنَاهُ وَأَهْلَهُ مِنَ الْكَرْبِ الْعَظِيمِ (76) Ми врятували його з родиною від великого нещастя |
| وَجَعَلْنَا ذُرِّيَّتَهُ هُمُ الْبَاقِينَ (77) Й зберегли тільки його нащадків |
| وَتَرَكْنَا عَلَيْهِ فِي الْآخِرِينَ (78) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про Нього |
| سَلَامٌ عَلَىٰ نُوحٍ فِي الْعَالَمِينَ (79) Мир Нуху серед світів |
| إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجْزِي الْمُحْسِنِينَ (80) Так Ми винагороджуємо праведників |
| إِنَّهُ مِنْ عِبَادِنَا الْمُؤْمِنِينَ (81) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів |
| ثُمَّ أَغْرَقْنَا الْآخَرِينَ (82) А потім Ми втопили всіх інших |
| ۞ وَإِنَّ مِن شِيعَتِهِ لَإِبْرَاهِيمَ (83) Воістину, Ібрагім був одним із його прихильників |
| إِذْ جَاءَ رَبَّهُ بِقَلْبٍ سَلِيمٍ (84) коли прийшов до Господа свого з чистим серцем |
| إِذْ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوْمِهِ مَاذَا تَعْبُدُونَ (85) Ось він сказав своєму батьку і своєму народу: «Кому ви поклоняєтеся |
| أَئِفْكًا آلِهَةً دُونَ اللَّهِ تُرِيدُونَ (86) Невже ви прагнете інших, вигаданих богів, замість Аллага |
| فَمَا ظَنُّكُم بِرَبِّ الْعَالَمِينَ (87) Що ви думаєте про Господа світів?» |
| فَنَظَرَ نَظْرَةً فِي النُّجُومِ (88) Він поглянув на зорі |
| فَقَالَ إِنِّي سَقِيمٌ (89) й сказав: «Я заслаб!» |
| فَتَوَلَّوْا عَنْهُ مُدْبِرِينَ (90) Тож вони відвернулися від нього й пішли |
| فَرَاغَ إِلَىٰ آلِهَتِهِمْ فَقَالَ أَلَا تَأْكُلُونَ (91) А він потайки дістався їхніх богів і сказав: «Чому ви не їсте |
| مَا لَكُمْ لَا تَنطِقُونَ (92) Що з вами? Чому ви не розмовляєте?» |
| فَرَاغَ عَلَيْهِمْ ضَرْبًا بِالْيَمِينِ (93) Він підійшов до них і почав бити правицею |
| فَأَقْبَلُوا إِلَيْهِ يَزِفُّونَ (94) До нього швидко прибігли |
| قَالَ أَتَعْبُدُونَ مَا تَنْحِتُونَ (95) але він сказав: «Невже ви поклоняєтесь тому, що самі майструєте» |
| وَاللَّهُ خَلَقَكُمْ وَمَا تَعْمَلُونَ (96) Аллаг створив і вас, і те, що ви робите |
| قَالُوا ابْنُوا لَهُ بُنْيَانًا فَأَلْقُوهُ فِي الْجَحِيمِ (97) Ті відповіли: «Зведіть йому споруду та вкиньте його у вогонь!» |
| فَأَرَادُوا بِهِ كَيْدًا فَجَعَلْنَاهُمُ الْأَسْفَلِينَ (98) Вони намагалися хитрувати проти нього, але Ми зробили їх приниженими |
| وَقَالَ إِنِّي ذَاهِبٌ إِلَىٰ رَبِّي سَيَهْدِينِ (99) Він сказав: «Я йду до Господа світів, Який вкаже мені прямий шлях |
| رَبِّ هَبْ لِي مِنَ الصَّالِحِينَ (100) Господи! Даруй мені праведних нащадків!» |
| فَبَشَّرْنَاهُ بِغُلَامٍ حَلِيمٍ (101) Ми сповістили йому добру звістку про смиренного хлопчика |
| فَلَمَّا بَلَغَ مَعَهُ السَّعْيَ قَالَ يَا بُنَيَّ إِنِّي أَرَىٰ فِي الْمَنَامِ أَنِّي أَذْبَحُكَ فَانظُرْ مَاذَا تَرَىٰ ۚ قَالَ يَا أَبَتِ افْعَلْ مَا تُؤْمَرُ ۖ سَتَجِدُنِي إِن شَاءَ اللَّهُ مِنَ الصَّابِرِينَ (102) Коли він досягнув віку, щоб разом із ним докладати зусиль, той сказав: «Сину мій! Я бачив уві сні, що приношу тебе в жертву. Що ти думаєш про це?» Син відповів: «Батьку мій! Роби те, що тобі наказано. Якщо побажає Аллаг, ти побачиш, що я буду одним із терплячих!» |
| فَلَمَّا أَسْلَمَا وَتَلَّهُ لِلْجَبِينِ (103) Коли вони обидва підкорилися, й він поклав його на бік |
| وَنَادَيْنَاهُ أَن يَا إِبْرَاهِيمُ (104) Ми звернулися до нього: «О Ібрагіме |
| قَدْ صَدَّقْتَ الرُّؤْيَا ۚ إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجْزِي الْمُحْسِنِينَ (105) Ти вже підтвердив сон!» Воістину, так Ми винагороджуємо праведників |
| إِنَّ هَٰذَا لَهُوَ الْبَلَاءُ الْمُبِينُ (106) Воістину, це — справжнє випробування |
| وَفَدَيْنَاهُ بِذِبْحٍ عَظِيمٍ (107) Ми викупили його великою жертвою |
| وَتَرَكْنَا عَلَيْهِ فِي الْآخِرِينَ (108) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього |
| سَلَامٌ عَلَىٰ إِبْرَاهِيمَ (109) Мир Ібрагіму |
| كَذَٰلِكَ نَجْزِي الْمُحْسِنِينَ (110) Так Ми винагороджуємо праведників |
| إِنَّهُ مِنْ عِبَادِنَا الْمُؤْمِنِينَ (111) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів |
| وَبَشَّرْنَاهُ بِإِسْحَاقَ نَبِيًّا مِّنَ الصَّالِحِينَ (112) Ми дарували йому добру звістку про Ісхака — пророка з праведників |
| وَبَارَكْنَا عَلَيْهِ وَعَلَىٰ إِسْحَاقَ ۚ وَمِن ذُرِّيَّتِهِمَا مُحْسِنٌ وَظَالِمٌ لِّنَفْسِهِ مُبِينٌ (113) Ми благословили його та Ісхака. Є серед їхніх нащадків праведники, а є й ті, які справді несправедливі до себе |
| وَلَقَدْ مَنَنَّا عَلَىٰ مُوسَىٰ وَهَارُونَ (114) Ми дарували Свою милість Мусі та Гаруну |
| وَنَجَّيْنَاهُمَا وَقَوْمَهُمَا مِنَ الْكَرْبِ الْعَظِيمِ (115) Ми врятували їх обох та їхній народ від великої печалі |
| وَنَصَرْنَاهُمْ فَكَانُوا هُمُ الْغَالِبِينَ (116) Ми допомогли їм і вони стали переможцями |
| وَآتَيْنَاهُمَا الْكِتَابَ الْمُسْتَبِينَ (117) Ми дарували їм ясне Писання |
| وَهَدَيْنَاهُمَا الصِّرَاطَ الْمُسْتَقِيمَ (118) й повели їх прямим шляхом |
| وَتَرَكْنَا عَلَيْهِمَا فِي الْآخِرِينَ (119) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про них |
| سَلَامٌ عَلَىٰ مُوسَىٰ وَهَارُونَ (120) Мир Мусі й Гаруну |
| إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجْزِي الْمُحْسِنِينَ (121) Так Ми винагороджуємо праведників |
| إِنَّهُمَا مِنْ عِبَادِنَا الْمُؤْمِنِينَ (122) Воістину, вони — одні із Наших віруючих рабів |
| وَإِنَّ إِلْيَاسَ لَمِنَ الْمُرْسَلِينَ (123) Воістину, Ільяс був одним із посланців |
| إِذْ قَالَ لِقَوْمِهِ أَلَا تَتَّقُونَ (124) Ось він сказав своєму народу: «Невже ви не боїтесь |
| أَتَدْعُونَ بَعْلًا وَتَذَرُونَ أَحْسَنَ الْخَالِقِينَ (125) Кличете Баала та відмовляєтесь від найпрекраснішого з творців |
| اللَّهَ رَبَّكُمْ وَرَبَّ آبَائِكُمُ الْأَوَّلِينَ (126) — Аллага, вашого Господа й Господа ваших прабатьків?»[CCCLXIV] |
| فَكَذَّبُوهُ فَإِنَّهُمْ لَمُحْضَرُونَ (127) Але вони вважали його брехуном. Їх зберуть [у пеклі] |
| إِلَّا عِبَادَ اللَّهِ الْمُخْلَصِينَ (128) крім обраних рабів Аллага |
| وَتَرَكْنَا عَلَيْهِ فِي الْآخِرِينَ (129) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього |
| سَلَامٌ عَلَىٰ إِلْ يَاسِينَ (130) Мир Іль Ясіну![CCCLXV] |
| إِنَّا كَذَٰلِكَ نَجْزِي الْمُحْسِنِينَ (131) Так Ми винагороджуємо праведників |
| إِنَّهُ مِنْ عِبَادِنَا الْمُؤْمِنِينَ (132) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів |
| وَإِنَّ لُوطًا لَّمِنَ الْمُرْسَلِينَ (133) Воістину, Лют був одним із посланців |
| إِذْ نَجَّيْنَاهُ وَأَهْلَهُ أَجْمَعِينَ (134) Ми врятували його разом із родиною — всіх |
| إِلَّا عَجُوزًا فِي الْغَابِرِينَ (135) окрім старої дружини, яка була однією з тих, хто залишився |
| ثُمَّ دَمَّرْنَا الْآخَرِينَ (136) А потім Ми знищили всіх інших |
| وَإِنَّكُمْ لَتَمُرُّونَ عَلَيْهِم مُّصْبِحِينَ (137) Ви проходите повз них уранці |
| وَبِاللَّيْلِ ۗ أَفَلَا تَعْقِلُونَ (138) та вночі. Невже ви не розумієте?[CCCLXVI] |
| وَإِنَّ يُونُسَ لَمِنَ الْمُرْسَلِينَ (139) Воістину, Юнус був одним із посланців |
| إِذْ أَبَقَ إِلَى الْفُلْكِ الْمَشْحُونِ (140) Ось він утік на переповнений корабель |
| فَسَاهَمَ فَكَانَ مِنَ الْمُدْحَضِينَ (141) Він кинув жереб і опинився серед тих, хто програв |
| فَالْتَقَمَهُ الْحُوتُ وَهُوَ مُلِيمٌ (142) Його проковтнула риба. Він гідний докору |
| فَلَوْلَا أَنَّهُ كَانَ مِنَ الْمُسَبِّحِينَ (143) Якби він не був одним із тих, хто прославляє Аллага |
| لَلَبِثَ فِي بَطْنِهِ إِلَىٰ يَوْمِ يُبْعَثُونَ (144) то був би в череві риби аж до того дня, коли всі воскреснуть |
| ۞ فَنَبَذْنَاهُ بِالْعَرَاءِ وَهُوَ سَقِيمٌ (145) Ми викинули його на берег, і він був слабкий |
| وَأَنبَتْنَا عَلَيْهِ شَجَرَةً مِّن يَقْطِينٍ (146) Ми зростили над ним рослину — гарбуз |
| وَأَرْسَلْنَاهُ إِلَىٰ مِائَةِ أَلْفٍ أَوْ يَزِيدُونَ (147) Ми відіслали його до ста тисяч або навіть більше |
| فَآمَنُوا فَمَتَّعْنَاهُمْ إِلَىٰ حِينٍ (148) Вони увірували, й Ми дарували їм можливість насолоджуватися благами до певного часу |
| فَاسْتَفْتِهِمْ أَلِرَبِّكَ الْبَنَاتُ وَلَهُمُ الْبَنُونَ (149) Запитай у них, чому це в твого Господа — доньки, а в них самих – сини?[CCCLXVII] |
| أَمْ خَلَقْنَا الْمَلَائِكَةَ إِنَاثًا وَهُمْ شَاهِدُونَ (150) Невже Ми створили ангелів жінками, а вони були свідками цього |
| أَلَا إِنَّهُم مِّنْ إِفْكِهِمْ لَيَقُولُونَ (151) Воістину, через свою брехливість вони говорять |
| وَلَدَ اللَّهُ وَإِنَّهُمْ لَكَاذِبُونَ (152) «Аллаг народив!» Вони брешуть |
| أَصْطَفَى الْبَنَاتِ عَلَى الْبَنِينَ (153) Невже Він віддав перевагу донькам над синами |
| مَا لَكُمْ كَيْفَ تَحْكُمُونَ (154) Що з вами? Як ви судите |
| أَفَلَا تَذَكَّرُونَ (155) Невже ви не замислитесь |
| أَمْ لَكُمْ سُلْطَانٌ مُّبِينٌ (156) Невже ви маєте ясний доказ |
| فَأْتُوا بِكِتَابِكُمْ إِن كُنتُمْ صَادِقِينَ (157) Принесіть ваше Писання, якщо ви говорите правду |
| وَجَعَلُوا بَيْنَهُ وَبَيْنَ الْجِنَّةِ نَسَبًا ۚ وَلَقَدْ عَلِمَتِ الْجِنَّةُ إِنَّهُمْ لَمُحْضَرُونَ (158) Вони вважають, що між Ним і джинами є родинний зв’язок. Але джини знають, що вони будуть зібрані [в пеклі]![CCCLXVIII] |
| سُبْحَانَ اللَّهِ عَمَّا يَصِفُونَ (159) Пречистий Аллаг від того, що Йому додають у поклонінні |
| إِلَّا عِبَادَ اللَّهِ الْمُخْلَصِينَ (160) Цього не роблять тільки обрані раби Аллага |
| فَإِنَّكُمْ وَمَا تَعْبُدُونَ (161) Ви, та те, чому ви поклоняєтесь |
| مَا أَنتُمْ عَلَيْهِ بِفَاتِنِينَ (162) не зможе відвернути від Нього нікого |
| إِلَّا مَنْ هُوَ صَالِ الْجَحِيمِ (163) крім тих, кого буде кинуто в пекло |
| وَمَا مِنَّا إِلَّا لَهُ مَقَامٌ مَّعْلُومٌ (164) [Ангели говорять]: «Немає серед нас такого, хто не мав би визначеного місця |
| وَإِنَّا لَنَحْنُ الصَّافُّونَ (165) Воістину, ми шикуємося у лави |
| وَإِنَّا لَنَحْنُ الْمُسَبِّحُونَ (166) Воістину, ми прославляємо Аллага!» |
| وَإِن كَانُوا لَيَقُولُونَ (167) [Багатобожники] говорять |
| لَوْ أَنَّ عِندَنَا ذِكْرًا مِّنَ الْأَوَّلِينَ (168) «Якби в нас було нагадування від давніх поколінь |
| لَكُنَّا عِبَادَ اللَّهِ الْمُخْلَصِينَ (169) ми неодмінно були б обраними рабами Аллага!» |
| فَكَفَرُوا بِهِ ۖ فَسَوْفَ يَعْلَمُونَ (170) Але ж вони не увірували в нього! Скоро вони дізнаються |
| وَلَقَدْ سَبَقَتْ كَلِمَتُنَا لِعِبَادِنَا الْمُرْسَلِينَ (171) Наше слово вже було сказане Нашим рабам, яких Ми відсилали |
| إِنَّهُمْ لَهُمُ الْمَنصُورُونَ (172) Воістину, вони отримають допомогу |
| وَإِنَّ جُندَنَا لَهُمُ الْغَالِبُونَ (173) Воістину, Наше військо переможе |
| فَتَوَلَّ عَنْهُمْ حَتَّىٰ حِينٍ (174) Відвернися від них до певного часу |
| وَأَبْصِرْهُمْ فَسَوْفَ يُبْصِرُونَ (175) Поглянь на них, скоро вони побачать |
| أَفَبِعَذَابِنَا يَسْتَعْجِلُونَ (176) Невже вони намагаються прискорити Нашу кару |
| فَإِذَا نَزَلَ بِسَاحَتِهِمْ فَسَاءَ صَبَاحُ الْمُنذَرِينَ (177) Коли вона зійде на їхні домівки, той ранок буде лихом для тих, кого застерігали |
| وَتَوَلَّ عَنْهُمْ حَتَّىٰ حِينٍ (178) Відвернися від них до певного часу |
| وَأَبْصِرْ فَسَوْفَ يُبْصِرُونَ (179) Подивись, скоро вони побачать |
| سُبْحَانَ رَبِّكَ رَبِّ الْعِزَّةِ عَمَّا يَصِفُونَ (180) Аллаг, Господь могутності, пречистий від того, що Йому приписують |
| وَسَلَامٌ عَلَى الْمُرْسَلِينَ (181) Мир посланцям |
| وَالْحَمْدُ لِلَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ (182) Хвала Аллагу, Господу світів |