| الْحَاقَّةُ (1) Невідворотне![CDLIII] |
| مَا الْحَاقَّةُ (2) Що таке невідворотне |
| وَمَا أَدْرَاكَ مَا الْحَاقَّةُ (3) А звідки тобі знати, що таке невідворотне |
| كَذَّبَتْ ثَمُودُ وَعَادٌ بِالْقَارِعَةِ (4) Самудити та адити вважали лихо брехнею.[CDLIV] |
| فَأَمَّا ثَمُودُ فَأُهْلِكُوا بِالطَّاغِيَةِ (5) Самудити були знищені криком |
| وَأَمَّا عَادٌ فَأُهْلِكُوا بِرِيحٍ صَرْصَرٍ عَاتِيَةٍ (6) Адити були знищені лютим морозним вітром |
| سَخَّرَهَا عَلَيْهِمْ سَبْعَ لَيَالٍ وَثَمَانِيَةَ أَيَّامٍ حُسُومًا فَتَرَى الْقَوْمَ فِيهَا صَرْعَىٰ كَأَنَّهُمْ أَعْجَازُ نَخْلٍ خَاوِيَةٍ (7) Він змусив його безперервно тривати сім ночей та вісім днів. Ти міг би побачити людей, скинутих на землю — наче повалені гнилі пальми |
| فَهَلْ تَرَىٰ لَهُم مِّن بَاقِيَةٍ (8) Чи ти бачиш хоч якийсь слід від них |
| وَجَاءَ فِرْعَوْنُ وَمَن قَبْلَهُ وَالْمُؤْتَفِكَاتُ بِالْخَاطِئَةِ (9) І Фіраун, і ті, які жили раніше за нього, і перекинуті селища — усі були грішниками![CDLV] |
| فَعَصَوْا رَسُولَ رَبِّهِمْ فَأَخَذَهُمْ أَخْذَةً رَّابِيَةً (10) Вони не послухали посланця свого Господа, тож Він міцно схопив їх |
| إِنَّا لَمَّا طَغَى الْمَاءُ حَمَلْنَاكُمْ فِي الْجَارِيَةِ (11) Воістину, коли вода вийшла з берегів, Ми понесли вас у кораблі |
| لِنَجْعَلَهَا لَكُمْ تَذْكِرَةً وَتَعِيَهَا أُذُنٌ وَاعِيَةٌ (12) щоб це було нагадуванням для вас і щоб до цього прислухалося вухо того, хто спроможний запам’ятати |
| فَإِذَا نُفِخَ فِي الصُّورِ نَفْخَةٌ وَاحِدَةٌ (13) Коли ж засурмлять у ріг, усього один раз |
| وَحُمِلَتِ الْأَرْضُ وَالْجِبَالُ فَدُكَّتَا دَكَّةً وَاحِدَةً (14) коли земля й гори піднімуться, водночас розірвавшись на шматки |
| فَيَوْمَئِذٍ وَقَعَتِ الْوَاقِعَةُ (15) у той День трапиться Подія |
| وَانشَقَّتِ السَّمَاءُ فَهِيَ يَوْمَئِذٍ وَاهِيَةٌ (16) І розколеться небо, яке буде в той День слабким |
| وَالْمَلَكُ عَلَىٰ أَرْجَائِهَا ۚ وَيَحْمِلُ عَرْشَ رَبِّكَ فَوْقَهُمْ يَوْمَئِذٍ ثَمَانِيَةٌ (17) На його краях будуть ангели. У той День вісім понесуть над собою трон Господа твого |
| يَوْمَئِذٍ تُعْرَضُونَ لَا تَخْفَىٰ مِنكُمْ خَافِيَةٌ (18) У той День ви станете перед Ним, і жодна з ваших таємниць не буде прихована |
| فَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ بِيَمِينِهِ فَيَقُولُ هَاؤُمُ اقْرَءُوا كِتَابِيَهْ (19) Той, хто отримає свою книгу в правицю, скаже: «Ось! Читайте мою книгу |
| إِنِّي ظَنَنتُ أَنِّي مُلَاقٍ حِسَابِيَهْ (20) Я знав, що отримаю свою відплату!» |
| فَهُوَ فِي عِيشَةٍ رَّاضِيَةٍ (21) Він матиме життя, яким буде задоволений |
| فِي جَنَّةٍ عَالِيَةٍ (22) у високому райському саду |
| قُطُوفُهَا دَانِيَةٌ (23) плоди якого схиляються низько |
| كُلُوا وَاشْرَبُوا هَنِيئًا بِمَا أَسْلَفْتُمْ فِي الْأَيَّامِ الْخَالِيَةِ (24) Їжте й пийте на радість — за те, що ви робили в попередні дні |
| وَأَمَّا مَنْ أُوتِيَ كِتَابَهُ بِشِمَالِهِ فَيَقُولُ يَا لَيْتَنِي لَمْ أُوتَ كِتَابِيَهْ (25) Той, хто отримає свою книгу в ліву руку, скаже: «Краще б мені не давали цієї книги |
| وَلَمْ أَدْرِ مَا حِسَابِيَهْ (26) тоді я не знав би, що таке відплата |
| يَا لَيْتَهَا كَانَتِ الْقَاضِيَةَ (27) Краще б це був кінець |
| مَا أَغْنَىٰ عَنِّي مَالِيَهْ ۜ (28) Не допомогло мені багатство моє |
| هَلَكَ عَنِّي سُلْطَانِيَهْ (29) Втратив я свою владу!» |
| خُذُوهُ فَغُلُّوهُ (30) Схопіть його та закуйте в кайдани |
| ثُمَّ الْجَحِيمَ صَلُّوهُ (31) А потім вкиньте його в пекло |
| ثُمَّ فِي سِلْسِلَةٍ ذَرْعُهَا سَبْعُونَ ذِرَاعًا فَاسْلُكُوهُ (32) Посадіть його на ланцюг довжиною у сімдесят ліктів |
| إِنَّهُ كَانَ لَا يُؤْمِنُ بِاللَّهِ الْعَظِيمِ (33) Він не вірував у Великого Аллага |
| وَلَا يَحُضُّ عَلَىٰ طَعَامِ الْمِسْكِينِ (34) не закликав годувати бідняка |
| فَلَيْسَ لَهُ الْيَوْمَ هَاهُنَا حَمِيمٌ (35) Сьогодні в нього немає близького друга |
| وَلَا طَعَامٌ إِلَّا مِنْ غِسْلِينٍ (36) і, окрім гною, немає їжі |
| لَّا يَأْكُلُهُ إِلَّا الْخَاطِئُونَ (37) Його споживають лише грішники |
| فَلَا أُقْسِمُ بِمَا تُبْصِرُونَ (38) Та ж ні! Клянусь тим, що ви бачите |
| وَمَا لَا تُبْصِرُونَ (39) і тим, чого не бачите |
| إِنَّهُ لَقَوْلُ رَسُولٍ كَرِيمٍ (40) що це — слова славного посланця |
| وَمَا هُوَ بِقَوْلِ شَاعِرٍ ۚ قَلِيلًا مَّا تُؤْمِنُونَ (41) а не слова поета. Мало ж ви віруєте |
| وَلَا بِقَوْلِ كَاهِنٍ ۚ قَلِيلًا مَّا تَذَكَّرُونَ (42) І не слова віщуна. Мало ж ви замислюєтесь |
| تَنزِيلٌ مِّن رَّبِّ الْعَالَمِينَ (43) Зіслане від Господа світів |
| وَلَوْ تَقَوَّلَ عَلَيْنَا بَعْضَ الْأَقَاوِيلِ (44) Якби він приписав нам якісь слова |
| لَأَخَذْنَا مِنْهُ بِالْيَمِينِ (45) Ми схопили би його за правицю |
| ثُمَّ لَقَطَعْنَا مِنْهُ الْوَتِينَ (46) а далі перерізали б йому серцеву жилу |
| فَمَا مِنكُم مِّنْ أَحَدٍ عَنْهُ حَاجِزِينَ (47) і ніхто з вас не захистив би його |
| وَإِنَّهُ لَتَذْكِرَةٌ لِّلْمُتَّقِينَ (48) Воістину, це — нагадування для богобоязливих |
| وَإِنَّا لَنَعْلَمُ أَنَّ مِنكُم مُّكَذِّبِينَ (49) але Ми знаємо, що серед вас є ті, хто сприймає істину як брехню |
| وَإِنَّهُ لَحَسْرَةٌ عَلَى الْكَافِرِينَ (50) Воістину, це — горе для невіруючих |
| وَإِنَّهُ لَحَقُّ الْيَقِينِ (51) Воістину, це — достеменна істина |
| فَسَبِّحْ بِاسْمِ رَبِّكَ الْعَظِيمِ (52) Тож прославляй ім’я твого Великого Господа |