| وَالذَّارِيَاتِ ذَرْوًا (1) Клянуся тими, які розсіюють![CDXXXIII] |
| فَالْحَامِلَاتِ وِقْرًا (2) Клянуся тими, які несуть вагу |
| فَالْجَارِيَاتِ يُسْرًا (3) Клянуся тими, які пливуть легко |
| فَالْمُقَسِّمَاتِ أَمْرًا (4) Клянуся тими, які розподіляють справи |
| إِنَّمَا تُوعَدُونَ لَصَادِقٌ (5) Воістину, те, що обіцяно вам — правда |
| وَإِنَّ الدِّينَ لَوَاقِعٌ (6) Суд неодмінно настане |
| وَالسَّمَاءِ ذَاتِ الْحُبُكِ (7) Клянуся небом, по якому прокладені шляхи |
| إِنَّكُمْ لَفِي قَوْلٍ مُّخْتَلِفٍ (8) Воістину, ви сперечаєтесь між собою |
| يُؤْفَكُ عَنْهُ مَنْ أُفِكَ (9) Але відвертається від [Корану] той, хто збився зі шляху |
| قُتِلَ الْخَرَّاصُونَ (10) Нехай же згинуть брехуни |
| الَّذِينَ هُمْ فِي غَمْرَةٍ سَاهُونَ (11) і ті, хто перебуває в пітьмі невігластва |
| يَسْأَلُونَ أَيَّانَ يَوْمُ الدِّينِ (12) Вони запитують: «Коли ж настане День Суду?» |
| يَوْمَ هُمْ عَلَى النَّارِ يُفْتَنُونَ (13) У той День вони будуть покарані вогнем |
| ذُوقُوا فِتْنَتَكُمْ هَٰذَا الَّذِي كُنتُم بِهِ تَسْتَعْجِلُونَ (14) Скуштуйте ж вашої кари, яку ви так намагалися прискорити |
| إِنَّ الْمُتَّقِينَ فِي جَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (15) Воістину, богобоязливі будуть у райських садах, серед джерел |
| آخِذِينَ مَا آتَاهُمْ رَبُّهُمْ ۚ إِنَّهُمْ كَانُوا قَبْلَ ذَٰلِكَ مُحْسِنِينَ (16) отримуючи те, що дарував їм Господь їхній. Воістину, вони за життя були праведниками |
| كَانُوا قَلِيلًا مِّنَ اللَّيْلِ مَا يَهْجَعُونَ (17) спали лише малу частину ночі |
| وَبِالْأَسْحَارِ هُمْ يَسْتَغْفِرُونَ (18) а перед світанком вони благали про прощення |
| وَفِي أَمْوَالِهِمْ حَقٌّ لِّلسَّائِلِ وَالْمَحْرُومِ (19) і віддавали частку майна бідняку та вбогому |
| وَفِي الْأَرْضِ آيَاتٌ لِّلْمُوقِنِينَ (20) На землі є знамення для впевнених людей |
| وَفِي أَنفُسِكُمْ ۚ أَفَلَا تُبْصِرُونَ (21) а також у вас самих. Невже ви не бачите |
| وَفِي السَّمَاءِ رِزْقُكُمْ وَمَا تُوعَدُونَ (22) А на небі — наділ ваш і те, що обіцяно вам |
| فَوَرَبِّ السَّمَاءِ وَالْأَرْضِ إِنَّهُ لَحَقٌّ مِّثْلَ مَا أَنَّكُمْ تَنطِقُونَ (23) Клянуся Господом неба й землі, що це — така ж істина, як і те, що ви наділені мовою |
| هَلْ أَتَاكَ حَدِيثُ ضَيْفِ إِبْرَاهِيمَ الْمُكْرَمِينَ (24) Чи дійшла до тебе розповідь про шляхетних гостей Ібрагіма |
| إِذْ دَخَلُوا عَلَيْهِ فَقَالُوا سَلَامًا ۖ قَالَ سَلَامٌ قَوْمٌ مُّنكَرُونَ (25) Коли вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» Він відповів: «Мир і вам, люди незнайомі!» |
| فَرَاغَ إِلَىٰ أَهْلِهِ فَجَاءَ بِعِجْلٍ سَمِينٍ (26) Він вийшов до своєї родини та приніс жирне теля |
| فَقَرَّبَهُ إِلَيْهِمْ قَالَ أَلَا تَأْكُلُونَ (27) Подавши його, він запитав: «Чи не скуштуєте?» |
| فَأَوْجَسَ مِنْهُمْ خِيفَةً ۖ قَالُوا لَا تَخَفْ ۖ وَبَشَّرُوهُ بِغُلَامٍ عَلِيمٍ (28) І злякався їх. Вони сказали: «Не бійся!» — та й сповістили йому добру звістку про розумного хлопчика |
| فَأَقْبَلَتِ امْرَأَتُهُ فِي صَرَّةٍ فَصَكَّتْ وَجْهَهَا وَقَالَتْ عَجُوزٌ عَقِيمٌ (29) Його дружина заголосила та почала бити себе по обличчю. І вона вигукнула: «Я ж стара, безплідна!» |
| قَالُوا كَذَٰلِكِ قَالَ رَبُّكِ ۖ إِنَّهُ هُوَ الْحَكِيمُ الْعَلِيمُ (30) Вони відповіли: «Так сказав Господь твій. Воістину, Він — Мудрий, Всезнаючий!» |
| ۞ قَالَ فَمَا خَطْبُكُمْ أَيُّهَا الْمُرْسَلُونَ (31) [Ібрагім] запитав: «Чого ж ви хотіли, о посланці?» |
| قَالُوا إِنَّا أُرْسِلْنَا إِلَىٰ قَوْمٍ مُّجْرِمِينَ (32) «Нас відіслано до грішників |
| لِنُرْسِلَ عَلَيْهِمْ حِجَارَةً مِّن طِينٍ (33) Щоб Ми наслали на них каміння із глини |
| مُّسَوَّمَةً عِندَ رَبِّكَ لِلْمُسْرِفِينَ (34) призначене Господом твоїм для злочинців» |
| فَأَخْرَجْنَا مَن كَانَ فِيهَا مِنَ الْمُؤْمِنِينَ (35) Ми вивели звідти віруючих, які були там |
| فَمَا وَجَدْنَا فِيهَا غَيْرَ بَيْتٍ مِّنَ الْمُسْلِمِينَ (36) і знайшли Ми там лише один будинок із відданими [Аллагу] |
| وَتَرَكْنَا فِيهَا آيَةً لِّلَّذِينَ يَخَافُونَ الْعَذَابَ الْأَلِيمَ (37) І залишили Ми там знамення для тих, які мають страх перед болісною карою |
| وَفِي مُوسَىٰ إِذْ أَرْسَلْنَاهُ إِلَىٰ فِرْعَوْنَ بِسُلْطَانٍ مُّبِينٍ (38) Ось Ми відіслали Мусу із ясним доказом до Фірауна |
| فَتَوَلَّىٰ بِرُكْنِهِ وَقَالَ سَاحِرٌ أَوْ مَجْنُونٌ (39) Але, спираючись на свою силу, той відвернувся і сказав: «Чаклун або й божевільний!» |
| فَأَخَذْنَاهُ وَجُنُودَهُ فَنَبَذْنَاهُمْ فِي الْيَمِّ وَهُوَ مُلِيمٌ (40) Тож Ми схопили його разом із військами та кинули в море! Гідний осуду ж він |
| وَفِي عَادٍ إِذْ أَرْسَلْنَا عَلَيْهِمُ الرِّيحَ الْعَقِيمَ (41) Ось Ми відіслали проти адитів буремний вітер |
| مَا تَذَرُ مِن شَيْءٍ أَتَتْ عَلَيْهِ إِلَّا جَعَلَتْهُ كَالرَّمِيمِ (42) який не залишав після себе жодної речі, крім згарища |
| وَفِي ثَمُودَ إِذْ قِيلَ لَهُمْ تَمَتَّعُوا حَتَّىٰ حِينٍ (43) Було сказано самудитам: «Насолоджуйтесь благами до певного часу!» |
| فَعَتَوْا عَنْ أَمْرِ رَبِّهِمْ فَأَخَذَتْهُمُ الصَّاعِقَةُ وَهُمْ يَنظُرُونَ (44) Вони не послухалися наказу Господа їхнього. Тож вразила їх блискавка і бачили вони це |
| فَمَا اسْتَطَاعُوا مِن قِيَامٍ وَمَا كَانُوا مُنتَصِرِينَ (45) Вони навіть не змогли піднятися і ніхто не допоміг їм |
| وَقَوْمَ نُوحٍ مِّن قَبْلُ ۖ إِنَّهُمْ كَانُوا قَوْمًا فَاسِقِينَ (46) А ще раніше [Ми знищили] народ Нуха — вони були нечестивими людьми |
| وَالسَّمَاءَ بَنَيْنَاهَا بِأَيْدٍ وَإِنَّا لَمُوسِعُونَ (47) Могутністю Нашою Ми створили небо; воістину, Ми — розширюємо |
| وَالْأَرْضَ فَرَشْنَاهَا فَنِعْمَ الْمَاهِدُونَ (48) І Ми розрівняли землю. Як же чудово розстеляємо Ми |
| وَمِن كُلِّ شَيْءٍ خَلَقْنَا زَوْجَيْنِ لَعَلَّكُمْ تَذَكَّرُونَ (49) Із кожної речі Ми створили пару, можливо, схаменетеся ви |
| فَفِرُّوا إِلَى اللَّهِ ۖ إِنِّي لَكُم مِّنْهُ نَذِيرٌ مُّبِينٌ (50) Поспішайте ж до Аллага! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу |
| وَلَا تَجْعَلُوا مَعَ اللَّهِ إِلَٰهًا آخَرَ ۖ إِنِّي لَكُم مِّنْهُ نَذِيرٌ مُّبِينٌ (51) І не робіть нарівні з Аллагом іншого бога! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу |
| كَذَٰلِكَ مَا أَتَى الَّذِينَ مِن قَبْلِهِم مِّن رَّسُولٍ إِلَّا قَالُوا سَاحِرٌ أَوْ مَجْنُونٌ (52) Так само й ті, які жили раніше, говорили посланцям, які приходили до них: «Чаклун або ж божевільний!» |
| أَتَوَاصَوْا بِهِ ۚ بَلْ هُمْ قَوْمٌ طَاغُونَ (53) Невже вони заповіли це одне одному? Ні, бо вони люди, які порушують |
| فَتَوَلَّ عَنْهُمْ فَمَا أَنتَ بِمَلُومٍ (54) Відвернися від них, і тобі не будуть докоряти |
| وَذَكِّرْ فَإِنَّ الذِّكْرَىٰ تَنفَعُ الْمُؤْمِنِينَ (55) І нагадуй, бо ж нагадування приносить користь віруючим |
| وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ (56) Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені |
| مَا أُرِيدُ مِنْهُم مِّن رِّزْقٍ وَمَا أُرِيدُ أَن يُطْعِمُونِ (57) Я не бажаю від них наділу та не потребую, щоб вони годували Мене |
| إِنَّ اللَّهَ هُوَ الرَّزَّاقُ ذُو الْقُوَّةِ الْمَتِينُ (58) Воістину, Аллаг — Наділяючий, Володар Могутності |
| فَإِنَّ لِلَّذِينَ ظَلَمُوا ذَنُوبًا مِّثْلَ ذَنُوبِ أَصْحَابِهِمْ فَلَا يَسْتَعْجِلُونِ (59) Воістину, тим, які вчиняли несправедливо — така ж доля покарання, як і для подібних їм |
| فَوَيْلٌ لِّلَّذِينَ كَفَرُوا مِن يَوْمِهِمُ الَّذِي يُوعَدُونَ (60) Горе ж невіруючим від того Дня, який обіцяно їм |