| لَا أُقْسِمُ بِيَوْمِ الْقِيَامَةِ (1) Ні! Клянуся Днем Воскресіння |
| وَلَا أُقْسِمُ بِالنَّفْسِ اللَّوَّامَةِ (2) Ні! Клянуся душею, яка дорікає |
| أَيَحْسَبُ الْإِنسَانُ أَلَّن نَّجْمَعَ عِظَامَهُ (3) Невже людина думає, що Ми не зберемо її кісток |
| بَلَىٰ قَادِرِينَ عَلَىٰ أَن نُّسَوِّيَ بَنَانَهُ (4) Та ж ні! Ми зможемо вирівняти навіть пальці її |
| بَلْ يُرِيدُ الْإِنسَانُ لِيَفْجُرَ أَمَامَهُ (5) Та ж ні! Людина бажає грішити й надалі |
| يَسْأَلُ أَيَّانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ (6) Запитує, коли настане День Воскресіння |
| فَإِذَا بَرِقَ الْبَصَرُ (7) Коли закотяться очі |
| وَخَسَفَ الْقَمَرُ (8) місяць накриє темрява |
| وَجُمِعَ الشَّمْسُ وَالْقَمَرُ (9) а сонце й місяць поєднаються |
| يَقُولُ الْإِنسَانُ يَوْمَئِذٍ أَيْنَ الْمَفَرُّ (10) У той День людина скаже: «Куди тікати?» |
| كَلَّا لَا وَزَرَ (11) Та ж ні, немає схованки |
| إِلَىٰ رَبِّكَ يَوْمَئِذٍ الْمُسْتَقَرُّ (12) У той День притулок буде біля твого Господа |
| يُنَبَّأُ الْإِنسَانُ يَوْمَئِذٍ بِمَا قَدَّمَ وَأَخَّرَ (13) У той День людину сповістять про те, що вона собі приготувала та що лишила по собі |
| بَلِ الْإِنسَانُ عَلَىٰ نَفْسِهِ بَصِيرَةٌ (14) Але людина сама буде свідком проти себе |
| وَلَوْ أَلْقَىٰ مَعَاذِيرَهُ (15) хоча б і намагалася виправдатись |
| لَا تُحَرِّكْ بِهِ لِسَانَكَ لِتَعْجَلَ بِهِ (16) Не повторюй його, намагаючись швидше запам’ятати |
| إِنَّ عَلَيْنَا جَمْعَهُ وَقُرْآنَهُ (17) Нам належить зібрати його та прочитати |
| فَإِذَا قَرَأْنَاهُ فَاتَّبِعْ قُرْآنَهُ (18) Коли Ми прочитаємо його, то читай його й ти |
| ثُمَّ إِنَّ عَلَيْنَا بَيَانَهُ (19) А далі Нам належить пояснити його.[CDLX] |
| كَلَّا بَلْ تُحِبُّونَ الْعَاجِلَةَ (20) Та ж ні! Ви любите скороминучість |
| وَتَذَرُونَ الْآخِرَةَ (21) і нехтуєте життям наступним |
| وُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ نَّاضِرَةٌ (22) Деякі обличчя у той День будуть сяючими |
| إِلَىٰ رَبِّهَا نَاظِرَةٌ (23) дивлячись на Господа свого |
| وَوُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ بَاسِرَةٌ (24) А інші обличчя у той День будуть засмученими |
| تَظُنُّ أَن يُفْعَلَ بِهَا فَاقِرَةٌ (25) думаючи, що із ними трапиться лихо |
| كَلَّا إِذَا بَلَغَتِ التَّرَاقِيَ (26) Та ж ні! Коли підступить смерть |
| وَقِيلَ مَنْ ۜ رَاقٍ (27) то скажуть: «Чи знайдеться лікар?» |
| وَظَنَّ أَنَّهُ الْفِرَاقُ (28) Людина зрозуміє, що прийшла розлука |
| وَالْتَفَّتِ السَّاقُ بِالسَّاقِ (29) Нога зійдеться з ногою.[CDLXI] |
| إِلَىٰ رَبِّكَ يَوْمَئِذٍ الْمَسَاقُ (30) У той День людину приженуть до Господа твого |
| فَلَا صَدَّقَ وَلَا صَلَّىٰ (31) Вона не вірила й не молилась |
| وَلَٰكِن كَذَّبَ وَتَوَلَّىٰ (32) сприйняла істину як брехню та відвернулась |
| ثُمَّ ذَهَبَ إِلَىٰ أَهْلِهِ يَتَمَطَّىٰ (33) а далі погордо вирушила до своєї родини |
| أَوْلَىٰ لَكَ فَأَوْلَىٰ (34) Горе тобі, горе |
| ثُمَّ أَوْلَىٰ لَكَ فَأَوْلَىٰ (35) І ще раз: горе тобі, горе |
| أَيَحْسَبُ الْإِنسَانُ أَن يُتْرَكَ سُدًى (36) Невже людина думає, що вона залишена без нагляду |
| أَلَمْ يَكُ نُطْفَةً مِّن مَّنِيٍّ يُمْنَىٰ (37) Невже вона не була краплею сім’я, що ллється |
| ثُمَّ كَانَ عَلَقَةً فَخَلَقَ فَسَوَّىٰ (38) А потім — кров’яним згустком; Ми створили її та розмірили |
| فَجَعَلَ مِنْهُ الزَّوْجَيْنِ الذَّكَرَ وَالْأُنثَىٰ (39) зробивши з неї пару: чоловіка та жінку |
| أَلَيْسَ ذَٰلِكَ بِقَادِرٍ عَلَىٰ أَن يُحْيِيَ الْمَوْتَىٰ (40) То невже Він не спроможний оживити померлих |