| إِذَا السَّمَاءُ انفَطَرَتْ (1) Коли небо розколеться |
| وَإِذَا الْكَوَاكِبُ انتَثَرَتْ (2) і коли зорі посиплються |
| وَإِذَا الْبِحَارُ فُجِّرَتْ (3) і коли моря зіллються |
| وَإِذَا الْقُبُورُ بُعْثِرَتْ (4) і коли могили перекинуться – |
| عَلِمَتْ نَفْسٌ مَّا قَدَّمَتْ وَأَخَّرَتْ (5) дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила |
| يَا أَيُّهَا الْإِنسَانُ مَا غَرَّكَ بِرَبِّكَ الْكَرِيمِ (6) О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого |
| الَّذِي خَلَقَكَ فَسَوَّاكَ فَعَدَلَكَ (7) Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував тебе |
| فِي أَيِّ صُورَةٍ مَّا شَاءَ رَكَّبَكَ (8) в такому вигляді, в якому побажав Господь твій |
| كَلَّا بَلْ تُكَذِّبُونَ بِالدِّينِ (9) Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд |
| وَإِنَّ عَلَيْكُمْ لَحَافِظِينَ (10) Та, воістину, над вами є наглядачі – |
| كِرَامًا كَاتِبِينَ (11) благородні писарі |
| يَعْلَمُونَ مَا تَفْعَلُونَ (12) які знають те, що ви робите |
| إِنَّ الْأَبْرَارَ لَفِي نَعِيمٍ (13) Воістину, праведники опиняться у блаженстві |
| وَإِنَّ الْفُجَّارَ لَفِي جَحِيمٍ (14) А грішники, воістину, опиняться у пеклі |
| يَصْلَوْنَهَا يَوْمَ الدِّينِ (15) Увійдуть вони туди в Судний День |
| وَمَا هُمْ عَنْهَا بِغَائِبِينَ (16) І не зможуть вони уникнути цього |
| وَمَا أَدْرَاكَ مَا يَوْمُ الدِّينِ (17) Звідки тобі знати про те, що таке Судний День |
| ثُمَّ مَا أَدْرَاكَ مَا يَوْمُ الدِّينِ (18) І ще раз: звідки тобі знати про те, що таке Судний День |
| يَوْمَ لَا تَمْلِكُ نَفْسٌ لِّنَفْسٍ شَيْئًا ۖ وَالْأَمْرُ يَوْمَئِذٍ لِّلَّهِ (19) Це — День, коли жодна душа не зможе допомогти іншій, а рішення в той День буде належати Аллагу |