اقْتَرَبَتِ السَّاعَةُ وَانشَقَّ الْقَمَرُ (1)
Наблизився час і розколовся місяць |
وَإِن يَرَوْا آيَةً يُعْرِضُوا وَيَقُولُوا سِحْرٌ مُّسْتَمِرٌّ (2)
Коли вони бачать знамення, то відвертаються й кажуть: «Справжнє чаклунство!» |
وَكَذَّبُوا وَاتَّبَعُوا أَهْوَاءَهُمْ ۚ وَكُلُّ أَمْرٍ مُّسْتَقِرٌّ (3)
Вони вважали брехунами [посланців] та йшли за своїми пристрастями, але ж кожна справа буде мати вагу |
وَلَقَدْ جَاءَهُم مِّنَ الْأَنبَاءِ مَا فِيهِ مُزْدَجَرٌ (4)
Вже дійшли до них звістки, які відвертали їх [від невір’я] |
حِكْمَةٌ بَالِغَةٌ ۖ فَمَا تُغْنِ النُّذُرُ (5)
Досконала ця мудрість! Але ж не було їм користі від застереження |
فَتَوَلَّ عَنْهُمْ ۘ يَوْمَ يَدْعُ الدَّاعِ إِلَىٰ شَيْءٍ نُّكُرٍ (6)
Відверніться від них у той День, коли Глашатай закличе до неприємної речі.[CDXLII] |
خُشَّعًا أَبْصَارُهُمْ يَخْرُجُونَ مِنَ الْأَجْدَاثِ كَأَنَّهُمْ جَرَادٌ مُّنتَشِرٌ (7)
Із поглядами, опущеними додолу, вийдуть вони із могил — наче розсіяна сарана |
مُّهْطِعِينَ إِلَى الدَّاعِ ۖ يَقُولُ الْكَافِرُونَ هَٰذَا يَوْمٌ عَسِرٌ (8)
Вони кинуться до Глашатая, і скажуть невіруючі: «Важкий же цей День!» |
۞ كَذَّبَتْ قَبْلَهُمْ قَوْمُ نُوحٍ فَكَذَّبُوا عَبْدَنَا وَقَالُوا مَجْنُونٌ وَازْدُجِرَ (9)
Люди Нуха заперечували [посланців] ще раніше за них. Сприйняли вони за брехуна раба Нашого, сказали:«Божевільний!» — та й відштовхнули його |
فَدَعَا رَبَّهُ أَنِّي مَغْلُوبٌ فَانتَصِرْ (10)
Тоді він закликав до Господа свого: «Мене перемогли, тож допоможи мені!» |
فَفَتَحْنَا أَبْوَابَ السَّمَاءِ بِمَاءٍ مُّنْهَمِرٍ (11)
Ми відчинили ворота неба, і полилася звідти вода |
وَفَجَّرْنَا الْأَرْضَ عُيُونًا فَالْتَقَى الْمَاءُ عَلَىٰ أَمْرٍ قَدْ قُدِرَ (12)
І Ми відкрили в землі джерела, і злилися води, як і було призначено |
وَحَمَلْنَاهُ عَلَىٰ ذَاتِ أَلْوَاحٍ وَدُسُرٍ (13)
Ми понесли Нуха на [ковчегу] з дощок і цвяхів |
تَجْرِي بِأَعْيُنِنَا جَزَاءً لِّمَن كَانَ كُفِرَ (14)
і він плив перед Нашими очима як відплата тим, хто не увірував |
وَلَقَد تَّرَكْنَاهَا آيَةً فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (15)
І Ми залишили його як знамення. Та де ж той, хто повчається ним |
فَكَيْفَ كَانَ عَذَابِي وَنُذُرِ (16)
Якою ж була Моя кара та пересторога |
وَلَقَدْ يَسَّرْنَا الْقُرْآنَ لِلذِّكْرِ فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (17)
Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним |
كَذَّبَتْ عَادٌ فَكَيْفَ كَانَ عَذَابِي وَنُذُرِ (18)
Адити сприйняли [посланця] як брехуна. Якою ж була Моя кара та пересторога |
إِنَّا أَرْسَلْنَا عَلَيْهِمْ رِيحًا صَرْصَرًا فِي يَوْمِ نَحْسٍ مُّسْتَمِرٍّ (19)
Коли Ми відіслали проти них морозний вітер у сповнений лиха день |
تَنزِعُ النَّاسَ كَأَنَّهُمْ أَعْجَازُ نَخْلٍ مُّنقَعِرٍ (20)
Він зривав з місця людей, наче стовбури пальм, вирвані з корінням |
فَكَيْفَ كَانَ عَذَابِي وَنُذُرِ (21)
Якою ж була Моя кара та пересторога |
وَلَقَدْ يَسَّرْنَا الْقُرْآنَ لِلذِّكْرِ فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (22)
Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним |
كَذَّبَتْ ثَمُودُ بِالنُّذُرِ (23)
Самудити сприйняли засторогу як брехню |
فَقَالُوا أَبَشَرًا مِّنَّا وَاحِدًا نَّتَّبِعُهُ إِنَّا إِذًا لَّفِي ضَلَالٍ وَسُعُرٍ (24)
та сказали: «Людина — така ж, як і ми? Якщо Ми підемо за нею, то опинимося в омані та тривогах |
أَأُلْقِيَ الذِّكْرُ عَلَيْهِ مِن بَيْنِنَا بَلْ هُوَ كَذَّابٌ أَشِرٌ (25)
Невже серед нас дано нагадування лише йому? Та ж ні, він — зверхній брехун!» |
سَيَعْلَمُونَ غَدًا مَّنِ الْكَذَّابُ الْأَشِرُ (26)
Завтра вони дізнаються, хто тут зверхній брехун |
إِنَّا مُرْسِلُو النَّاقَةِ فِتْنَةً لَّهُمْ فَارْتَقِبْهُمْ وَاصْطَبِرْ (27)
Я надіслав верблюдицю як випробування для них! Почекай же та май терпіння |
وَنَبِّئْهُمْ أَنَّ الْمَاءَ قِسْمَةٌ بَيْنَهُمْ ۖ كُلُّ شِرْبٍ مُّحْتَضَرٌ (28)
Розкажи їм, що вода поділена між ними та верблюдицею. Тож нехай приходять пити у визначений час |
فَنَادَوْا صَاحِبَهُمْ فَتَعَاطَىٰ فَعَقَرَ (29)
Та вони покликали свого товариша, а він схопив її та перерізав жили |
فَكَيْفَ كَانَ عَذَابِي وَنُذُرِ (30)
Якою ж була Моя кара та пересторога |
إِنَّا أَرْسَلْنَا عَلَيْهِمْ صَيْحَةً وَاحِدَةً فَكَانُوا كَهَشِيمِ الْمُحْتَظِرِ (31)
Воістину, Ми відіслали проти них лише єдиний глас; ось вони стали схожими на сіно, висушене для загону |
وَلَقَدْ يَسَّرْنَا الْقُرْآنَ لِلذِّكْرِ فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (32)
Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним |
كَذَّبَتْ قَوْمُ لُوطٍ بِالنُّذُرِ (33)
Народ Люта сприйняв засторогу як брехню |
إِنَّا أَرْسَلْنَا عَلَيْهِمْ حَاصِبًا إِلَّا آلَ لُوطٍ ۖ نَّجَّيْنَاهُم بِسَحَرٍ (34)
тож Ми наслали на них кам’яний дощ і врятували лише сім’ю Люта — перед світанком |
نِّعْمَةً مِّنْ عِندِنَا ۚ كَذَٰلِكَ نَجْزِي مَن شَكَرَ (35)
як благо від Нас. Так Ми відплачуємо тим, хто вдячний |
وَلَقَدْ أَنذَرَهُم بَطْشَتَنَا فَتَمَارَوْا بِالنُّذُرِ (36)
І він застерігав їх від Нашої сили, але вони сумнівались у пересторозі |
وَلَقَدْ رَاوَدُوهُ عَن ضَيْفِهِ فَطَمَسْنَا أَعْيُنَهُمْ فَذُوقُوا عَذَابِي وَنُذُرِ (37)
і вимагали від нього гостей його. Але Ми позбавили зору [народ цей]! Скуштуйте ж Моєї кари та перестороги |
وَلَقَدْ صَبَّحَهُم بُكْرَةً عَذَابٌ مُّسْتَقِرٌّ (38)
Ранок зустрів їх важкою карою |
فَذُوقُوا عَذَابِي وَنُذُرِ (39)
Скуштуйте ж Моєї кари та перестороги |
وَلَقَدْ يَسَّرْنَا الْقُرْآنَ لِلذِّكْرِ فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (40)
Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним |
وَلَقَدْ جَاءَ آلَ فِرْعَوْنَ النُّذُرُ (41)
Прийшла пересторога й до роду Фірауна |
كَذَّبُوا بِآيَاتِنَا كُلِّهَا فَأَخَذْنَاهُمْ أَخْذَ عَزِيزٍ مُّقْتَدِرٍ (42)
Вони сприйняли усі наші знамення як брехню, тож Ми схопили їх хваткою Великого, Всемогутнього |
أَكُفَّارُكُمْ خَيْرٌ مِّنْ أُولَٰئِكُمْ أَمْ لَكُم بَرَاءَةٌ فِي الزُّبُرِ (43)
Чи ж ваші невіруючі кращі за тих? Чи, може, маєте захист, згаданий в попередніх писаннях |
أَمْ يَقُولُونَ نَحْنُ جَمِيعٌ مُّنتَصِرٌ (44)
Невже вони говорять: «Ми — громада, яка переможе» |
سَيُهْزَمُ الْجَمْعُ وَيُوَلُّونَ الدُّبُرَ (45)
Розбито буде громаду їхню і повернуться вони спинами |
بَلِ السَّاعَةُ مَوْعِدُهُمْ وَالسَّاعَةُ أَدْهَىٰ وَأَمَرُّ (46)
Та ж ні! Час призначений їм як строк і цей Час — найважчий, найгіркіший |
إِنَّ الْمُجْرِمِينَ فِي ضَلَالٍ وَسُعُرٍ (47)
Воістину, грішники страждають і блукають в омані |
يَوْمَ يُسْحَبُونَ فِي النَّارِ عَلَىٰ وُجُوهِهِمْ ذُوقُوا مَسَّ سَقَرَ (48)
У той День їх потягнуть у вогонь обличчями додолу. «Спробуйте ж на смак дотик вогню!» |
إِنَّا كُلَّ شَيْءٍ خَلَقْنَاهُ بِقَدَرٍ (49)
Воістину, Ми створили кожну річ згідно із передвизначенням |
وَمَا أَمْرُنَا إِلَّا وَاحِدَةٌ كَلَمْحٍ بِالْبَصَرِ (50)
Наш наказ — єдиний і виконується в одну мить |
وَلَقَدْ أَهْلَكْنَا أَشْيَاعَكُمْ فَهَلْ مِن مُّدَّكِرٍ (51)
Ми вже знищили схожих на вас. Та де ж той, хто повчається цим |
وَكُلُّ شَيْءٍ فَعَلُوهُ فِي الزُّبُرِ (52)
Все, що вони робили, міститься у писанні |
وَكُلُّ صَغِيرٍ وَكَبِيرٍ مُّسْتَطَرٌ (53)
і записано там і мале, і велике |
إِنَّ الْمُتَّقِينَ فِي جَنَّاتٍ وَنَهَرٍ (54)
Воістину, богобоязливі будуть у садах, серед річок |
فِي مَقْعَدِ صِدْقٍ عِندَ مَلِيكٍ مُّقْتَدِرٍ (55)
на сидінні правди, біля Всемогутнього Володаря |
