| لَا أُقْسِمُ بِهَٰذَا الْبَلَدِ (1) Клянуся цим містом |
| وَأَنتَ حِلٌّ بِهَٰذَا الْبَلَدِ (2) А ти — мешканець цього міста |
| وَوَالِدٍ وَمَا وَلَدَ (3) Клянуся пращуром і тим, кого він породив |
| لَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ فِي كَبَدٍ (4) Істинно, створили Ми людину, обтяживши її |
| أَيَحْسَبُ أَن لَّن يَقْدِرَ عَلَيْهِ أَحَدٌ (5) Невже думає вона, що ніхто не переможе її |
| يَقُولُ أَهْلَكْتُ مَالًا لُّبَدًا (6) Говорить вона: «Витратила я багатство незмірне» |
| أَيَحْسَبُ أَن لَّمْ يَرَهُ أَحَدٌ (7) Невже думає вона, що ніхто не бачив її |
| أَلَمْ نَجْعَل لَّهُ عَيْنَيْنِ (8) Хіба не створили Ми її володарем двох очей |
| وَلِسَانًا وَشَفَتَيْنِ (9) язика та вуст |
| وَهَدَيْنَاهُ النَّجْدَيْنِ (10) Хіба Ми не вказали їй на дві вершини |
| فَلَا اقْتَحَمَ الْعَقَبَةَ (11) Та не стала вона долати перешкоди |
| وَمَا أَدْرَاكَ مَا الْعَقَبَةُ (12) Звідки тобі знати, що таке перешкоди |
| فَكُّ رَقَبَةٍ (13) Це — звільнити раба |
| أَوْ إِطْعَامٌ فِي يَوْمٍ ذِي مَسْغَبَةٍ (14) нагодувати в день голоду |
| يَتِيمًا ذَا مَقْرَبَةٍ (15) сироту з-посеред родичів |
| أَوْ مِسْكِينًا ذَا مَتْرَبَةٍ (16) чи пригнобленого скрутою |
| ثُمَّ كَانَ مِنَ الَّذِينَ آمَنُوا وَتَوَاصَوْا بِالصَّبْرِ وَتَوَاصَوْا بِالْمَرْحَمَةِ (17) А після цього бути серед тих, які увірували й заповідали одне одному терпіння, заповідали одне одному милосердя |
| أُولَٰئِكَ أَصْحَابُ الْمَيْمَنَةِ (18) Це — люди, які праворуч |
| وَالَّذِينَ كَفَرُوا بِآيَاتِنَا هُمْ أَصْحَابُ الْمَشْأَمَةِ (19) А ті, які не увірували в знамення Наші, вони — люди, які ліворуч |
| عَلَيْهِمْ نَارٌ مُّؤْصَدَةٌ (20) Оточені вони будуть вогнем |