وَالشَّمْسِ وَضُحَاهَا (1)
Клянуся сонцем і світлом його |
وَالْقَمَرِ إِذَا تَلَاهَا (2)
клянуся місяцем, коли плине він за ним |
وَالنَّهَارِ إِذَا جَلَّاهَا (3)
клянуся днем, коли воно освітлює його |
وَاللَّيْلِ إِذَا يَغْشَاهَا (4)
клянуся ніччю, коли накриває вона його |
وَالسَّمَاءِ وَمَا بَنَاهَا (5)
Клянуся небом і Тим, Хто збудував його |
وَالْأَرْضِ وَمَا طَحَاهَا (6)
клянуся землею і Тим, Хто розіслав її |
وَنَفْسٍ وَمَا سَوَّاهَا (7)
клянуся душею і Тим, Хто розмірив її |
فَأَلْهَمَهَا فُجُورَهَا وَتَقْوَاهَا (8)
і відкрив їй грішність і праведність її |
قَدْ أَفْلَحَ مَن زَكَّاهَا (9)
Істинно, здобув успіх той, хто очистив її |
وَقَدْ خَابَ مَن دَسَّاهَا (10)
Істинно, зазнав втрат той, хто пошкодив її |
كَذَّبَتْ ثَمُودُ بِطَغْوَاهَا (11)
Відкинули самудити посланця через безчестя свої |
إِذِ انبَعَثَ أَشْقَاهَا (12)
коли підвівся найнещасніший серед них |
فَقَالَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ نَاقَةَ اللَّهِ وَسُقْيَاهَا (13)
А сказав їм посланець Аллага: «Бережіть верблюдицю Аллага та питво її!» |
فَكَذَّبُوهُ فَعَقَرُوهَا فَدَمْدَمَ عَلَيْهِمْ رَبُّهُم بِذَنبِهِمْ فَسَوَّاهَا (14)
Але не послухали вони його та й підрізали жили її. Тож знищив їх Господь за гріхи їхні, зрівнявши карою всіх |
وَلَا يَخَافُ عُقْبَاهَا (15)
І не боявся Він наслідків цього |
