| طسم (1) Та. Сін. Мім |
| تِلْكَ آيَاتُ الْكِتَابِ الْمُبِينِ (2) Це — знамення ясного Писання |
| لَعَلَّكَ بَاخِعٌ نَّفْسَكَ أَلَّا يَكُونُوا مُؤْمِنِينَ (3) Можливо, ти побиваєшся через те, що вони не вірують |
| إِن نَّشَأْ نُنَزِّلْ عَلَيْهِم مِّنَ السَّمَاءِ آيَةً فَظَلَّتْ أَعْنَاقُهُمْ لَهَا خَاضِعِينَ (4) Якщо Ми побажаємо, то зішлемо їм з неба знамення, перед яким вони покірно схилять голови |
| وَمَا يَأْتِيهِم مِّن ذِكْرٍ مِّنَ الرَّحْمَٰنِ مُحْدَثٍ إِلَّا كَانُوا عَنْهُ مُعْرِضِينَ (5) Що би нового з нагадування Милостивого до них не приходило, вони відвертаються |
| فَقَدْ كَذَّبُوا فَسَيَأْتِيهِمْ أَنبَاءُ مَا كَانُوا بِهِ يَسْتَهْزِئُونَ (6) Вони визнали це брехнею; до них прийдуть звістки про те, з чого вони глузували |
| أَوَلَمْ يَرَوْا إِلَى الْأَرْضِ كَمْ أَنبَتْنَا فِيهَا مِن كُلِّ زَوْجٍ كَرِيمٍ (7) Невже вони не бачать, скільки прекрасних рослин зростили Ми на землі |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (8) Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (9) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| وَإِذْ نَادَىٰ رَبُّكَ مُوسَىٰ أَنِ ائْتِ الْقَوْمَ الظَّالِمِينَ (10) Ось твій Господь звернувся до Муси: «Іди до несправедливого народу |
| قَوْمَ فِرْعَوْنَ ۚ أَلَا يَتَّقُونَ (11) народу Фірауна. Невже вони не матимуть страху?» |
| قَالَ رَبِّ إِنِّي أَخَافُ أَن يُكَذِّبُونِ (12) Сказав [Муса]: «Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна |
| وَيَضِيقُ صَدْرِي وَلَا يَنطَلِقُ لِسَانِي فَأَرْسِلْ إِلَىٰ هَارُونَ (13) що стиснеться серце моє і не розв’яжеться язик мій. Відішли когось по Гаруна |
| وَلَهُمْ عَلَيَّ ذَنبٌ فَأَخَافُ أَن يَقْتُلُونِ (14) Відповідаю перед ними за провину й боюся, що вони мене вб’ють!»[CCLXXIX] |
| قَالَ كَلَّا ۖ فَاذْهَبَا بِآيَاتِنَا ۖ إِنَّا مَعَكُم مُّسْتَمِعُونَ (15) Аллаг сказав: «Ні! Рушайте обидва з Моїми знаменнями! Ми будемо з вами й будемо слухати |
| فَأْتِيَا فِرْعَوْنَ فَقُولَا إِنَّا رَسُولُ رَبِّ الْعَالَمِينَ (16) Ідіть до Фірауна й скажіть: «Господь світів послав нас |
| أَنْ أَرْسِلْ مَعَنَا بَنِي إِسْرَائِيلَ (17) щоб ти відпустив із нами синів Ісраїля!» |
| قَالَ أَلَمْ نُرَبِّكَ فِينَا وَلِيدًا وَلَبِثْتَ فِينَا مِنْ عُمُرِكَ سِنِينَ (18) [Фіраун] сказав: «Чи не ми виховували тебе з дитинства? Чи не серед нас ти пробув багато років |
| وَفَعَلْتَ فَعْلَتَكَ الَّتِي فَعَلْتَ وَأَنتَ مِنَ الْكَافِرِينَ (19) а потім зробив те, що зробив? Ти — один із невдячних!»[CCLXXX] |
| قَالَ فَعَلْتُهَا إِذًا وَأَنَا مِنَ الضَّالِّينَ (20) [Муса] відповів: «Я зробив це, коли ще блукав в омані |
| فَفَرَرْتُ مِنكُمْ لَمَّا خِفْتُكُمْ فَوَهَبَ لِي رَبِّي حُكْمًا وَجَعَلَنِي مِنَ الْمُرْسَلِينَ (21) я втік звідси, коли злякався вас, але мій Господь дарував мені розсуд та зробив мене посланцем |
| وَتِلْكَ نِعْمَةٌ تَمُنُّهَا عَلَيَّ أَنْ عَبَّدتَّ بَنِي إِسْرَائِيلَ (22) А милість, якою ти мені дорікаєш — те, що ти зробив синів Ісраїля рабами!» |
| قَالَ فِرْعَوْنُ وَمَا رَبُّ الْعَالَمِينَ (23) Фіраун сказав: «А що таке Господь світів?» |
| قَالَ رَبُّ السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ۖ إِن كُنتُم مُّوقِنِينَ (24) [Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!» |
| قَالَ لِمَنْ حَوْلَهُ أَلَا تَسْتَمِعُونَ (25) Тоді [Фіраун] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!» |
| قَالَ رَبُّكُمْ وَرَبُّ آبَائِكُمُ الْأَوَّلِينَ (26) [Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!» |
| قَالَ إِنَّ رَسُولَكُمُ الَّذِي أُرْسِلَ إِلَيْكُمْ لَمَجْنُونٌ (27) [Фіраун] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!» |
| قَالَ رَبُّ الْمَشْرِقِ وَالْمَغْرِبِ وَمَا بَيْنَهُمَا ۖ إِن كُنتُمْ تَعْقِلُونَ (28) [Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!» |
| قَالَ لَئِنِ اتَّخَذْتَ إِلَٰهًا غَيْرِي لَأَجْعَلَنَّكَ مِنَ الْمَسْجُونِينَ (29) [Фіраун] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!» |
| قَالَ أَوَلَوْ جِئْتُكَ بِشَيْءٍ مُّبِينٍ (30) [Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось дійсне?» |
| قَالَ فَأْتِ بِهِ إِن كُنتَ مِنَ الصَّادِقِينَ (31) [Фіраун] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!» |
| فَأَلْقَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِيَ ثُعْبَانٌ مُّبِينٌ (32) Той кинув свою палицю й вона стала справжнім змієм |
| وَنَزَعَ يَدَهُ فَإِذَا هِيَ بَيْضَاءُ لِلنَّاظِرِينَ (33) Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї |
| قَالَ لِلْمَلَإِ حَوْلَهُ إِنَّ هَٰذَا لَسَاحِرٌ عَلِيمٌ (34) Наближені [Фірауна] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун |
| يُرِيدُ أَن يُخْرِجَكُم مِّنْ أَرْضِكُم بِسِحْرِهِ فَمَاذَا تَأْمُرُونَ (35) Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?» |
| قَالُوا أَرْجِهْ وَأَخَاهُ وَابْعَثْ فِي الْمَدَائِنِ حَاشِرِينَ (36) Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, й розішли по містах вісників |
| يَأْتُوكَ بِكُلِّ سَحَّارٍ عَلِيمٍ (37) які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!» |
| فَجُمِعَ السَّحَرَةُ لِمِيقَاتِ يَوْمٍ مَّعْلُومٍ (38) Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день |
| وَقِيلَ لِلنَّاسِ هَلْ أَنتُم مُّجْتَمِعُونَ (39) Людей спитали: «Чи ви зібралися |
| لَعَلَّنَا نَتَّبِعُ السَّحَرَةَ إِن كَانُوا هُمُ الْغَالِبِينَ (40) Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть» |
| فَلَمَّا جَاءَ السَّحَرَةُ قَالُوا لِفِرْعَوْنَ أَئِنَّ لَنَا لَأَجْرًا إِن كُنَّا نَحْنُ الْغَالِبِينَ (41) Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фірауна: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?» |
| قَالَ نَعَمْ وَإِنَّكُمْ إِذًا لَّمِنَ الْمُقَرَّبِينَ (42) Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!» |
| قَالَ لَهُم مُّوسَىٰ أَلْقُوا مَا أَنتُم مُّلْقُونَ (43) Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!» |
| فَأَلْقَوْا حِبَالَهُمْ وَعِصِيَّهُمْ وَقَالُوا بِعِزَّةِ فِرْعَوْنَ إِنَّا لَنَحْنُ الْغَالِبُونَ (44) Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фірауна, що ми неодмінно переможемо!» |
| فَأَلْقَىٰ مُوسَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِيَ تَلْقَفُ مَا يَأْفِكُونَ (45) Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували |
| فَأُلْقِيَ السَّحَرَةُ سَاجِدِينَ (46) Тоді чаклуни впали ниць |
| قَالُوا آمَنَّا بِرَبِّ الْعَالَمِينَ (47) Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів |
| رَبِّ مُوسَىٰ وَهَارُونَ (48) Господа Муси та Гаруна!» |
| قَالَ آمَنتُمْ لَهُ قَبْلَ أَنْ آذَنَ لَكُمْ ۖ إِنَّهُ لَكَبِيرُكُمُ الَّذِي عَلَّمَكُمُ السِّحْرَ فَلَسَوْفَ تَعْلَمُونَ ۚ لَأُقَطِّعَنَّ أَيْدِيَكُمْ وَأَرْجُلَكُم مِّنْ خِلَافٍ وَلَأُصَلِّبَنَّكُمْ أَجْمَعِينَ (49) [Фіраун] сказав: «Невже ви довірилися йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!» |
| قَالُوا لَا ضَيْرَ ۖ إِنَّا إِلَىٰ رَبِّنَا مُنقَلِبُونَ (50) Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого |
| إِنَّا نَطْمَعُ أَن يَغْفِرَ لَنَا رَبُّنَا خَطَايَانَا أَن كُنَّا أَوَّلَ الْمُؤْمِنِينَ (51) Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!» |
| ۞ وَأَوْحَيْنَا إِلَىٰ مُوسَىٰ أَنْ أَسْرِ بِعِبَادِي إِنَّكُم مُّتَّبَعُونَ (52) Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!» |
| فَأَرْسَلَ فِرْعَوْنُ فِي الْمَدَائِنِ حَاشِرِينَ (53) Фіраун послав глашатаїв до всіх міст |
| إِنَّ هَٰؤُلَاءِ لَشِرْذِمَةٌ قَلِيلُونَ (54) «Воістину, цих людей небагато![CCLXXXI] |
| وَإِنَّهُمْ لَنَا لَغَائِظُونَ (55) Вони розлютили нас |
| وَإِنَّا لَجَمِيعٌ حَاذِرُونَ (56) Воістину, ми всі маємо бути напоготові!» |
| فَأَخْرَجْنَاهُم مِّن جَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (57) Ми відібрали в них сади й джерела |
| وَكُنُوزٍ وَمَقَامٍ كَرِيمٍ (58) скарби та прекрасні місця |
| كَذَٰلِكَ وَأَوْرَثْنَاهَا بَنِي إِسْرَائِيلَ (59) Так! Ми передали це все синам Ісраїля |
| فَأَتْبَعُوهُم مُّشْرِقِينَ (60) На світанку вони рушили за ними |
| فَلَمَّا تَرَاءَى الْجَمْعَانِ قَالَ أَصْحَابُ مُوسَىٰ إِنَّا لَمُدْرَكُونَ (61) Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!» |
| قَالَ كَلَّا ۖ إِنَّ مَعِيَ رَبِّي سَيَهْدِينِ (62) Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!» |
| فَأَوْحَيْنَا إِلَىٰ مُوسَىٰ أَنِ اضْرِب بِّعَصَاكَ الْبَحْرَ ۖ فَانفَلَقَ فَكَانَ كُلُّ فِرْقٍ كَالطَّوْدِ الْعَظِيمِ (63) Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора |
| وَأَزْلَفْنَا ثَمَّ الْآخَرِينَ (64) Ми дозволили наблизитися іншим |
| وَأَنجَيْنَا مُوسَىٰ وَمَن مَّعَهُ أَجْمَعِينَ (65) а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним |
| ثُمَّ أَغْرَقْنَا الْآخَرِينَ (66) А тих інших Ми втопили |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (67) Воістину, в цьому — знамення, але більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (68) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| وَاتْلُ عَلَيْهِمْ نَبَأَ إِبْرَاهِيمَ (69) Прочитай їм історію про Ібрагіма |
| إِذْ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوْمِهِ مَا تَعْبُدُونَ (70) Ось він сказав батькові та своєму народові: «Кому ви поклоняєтеся?» |
| قَالُوا نَعْبُدُ أَصْنَامًا فَنَظَلُّ لَهَا عَاكِفِينَ (71) Ті сказали: «Ми поклоняємося ідолам та цілком віддані їм!» |
| قَالَ هَلْ يَسْمَعُونَكُمْ إِذْ تَدْعُونَ (72) Він спитав: «Невже вони чують вас, коли ви кличете їх |
| أَوْ يَنفَعُونَكُمْ أَوْ يَضُرُّونَ (73) приносять вам користь чи завдають лиха?» |
| قَالُوا بَلْ وَجَدْنَا آبَاءَنَا كَذَٰلِكَ يَفْعَلُونَ (74) Ті сказали: «Але ми знаємо, що це робили наші батьки!» |
| قَالَ أَفَرَأَيْتُم مَّا كُنتُمْ تَعْبُدُونَ (75) [Ібрагім] сказав: «Чи бачили ви, чому поклоняєтеся |
| أَنتُمْ وَآبَاؤُكُمُ الْأَقْدَمُونَ (76) ви та ваші прабатьки |
| فَإِنَّهُمْ عَدُوٌّ لِّي إِلَّا رَبَّ الْعَالَمِينَ (77) Це все Мої вороги, крім Господа світів |
| الَّذِي خَلَقَنِي فَهُوَ يَهْدِينِ (78) Який мене створив і веде прямим шляхом |
| وَالَّذِي هُوَ يُطْعِمُنِي وَيَسْقِينِ (79) Який мене годує та поїть |
| وَإِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفِينِ (80) зцілює мене, коли я хворію |
| وَالَّذِي يُمِيتُنِي ثُمَّ يُحْيِينِ (81) Який умертвить мене, а потім оживить |
| وَالَّذِي أَطْمَعُ أَن يَغْفِرَ لِي خَطِيئَتِي يَوْمَ الدِّينِ (82) Який, сподіваюсь, в Судний День простить мої гріхи |
| رَبِّ هَبْ لِي حُكْمًا وَأَلْحِقْنِي بِالصَّالِحِينَ (83) Господи! Даруй Мені знання та возз’єднай мене з праведниками |
| وَاجْعَل لِّي لِسَانَ صِدْقٍ فِي الْآخِرِينَ (84) Залиш про мене добру славу в наступних поколіннях |
| وَاجْعَلْنِي مِن وَرَثَةِ جَنَّةِ النَّعِيمِ (85) Зроби Мене одним зі спадкоємців саду блаженства |
| وَاغْفِرْ لِأَبِي إِنَّهُ كَانَ مِنَ الضَّالِّينَ (86) І прости мого батька, бо він заблукав |
| وَلَا تُخْزِنِي يَوْمَ يُبْعَثُونَ (87) І не ганьби мене в День, коли всі воскреснуть |
| يَوْمَ لَا يَنفَعُ مَالٌ وَلَا بَنُونَ (88) День, коли не допоможе ні майно, ні діти |
| إِلَّا مَنْ أَتَى اللَّهَ بِقَلْبٍ سَلِيمٍ (89) а лише чисте серце, з яким хтось прийде до Аллага!» |
| وَأُزْلِفَتِ الْجَنَّةُ لِلْمُتَّقِينَ (90) Рай наблизиться до богобоязливих |
| وَبُرِّزَتِ الْجَحِيمُ لِلْغَاوِينَ (91) а ті, які збилися зі шляху, ясно побачать пекло |
| وَقِيلَ لَهُمْ أَيْنَ مَا كُنتُمْ تَعْبُدُونَ (92) Їх запитають: «Де ж ті, кому ви поклонялися |
| مِن دُونِ اللَّهِ هَلْ يَنصُرُونَكُمْ أَوْ يَنتَصِرُونَ (93) замість Аллага? Невже вони допоможуть вам чи собі?» |
| فَكُبْكِبُوا فِيهَا هُمْ وَالْغَاوُونَ (94) Їх скинуть туди — разом із тими, які збилися зі шляху |
| وَجُنُودُ إِبْلِيسَ أَجْمَعُونَ (95) а також всім військом Ібліса |
| قَالُوا وَهُمْ فِيهَا يَخْتَصِمُونَ (96) Сперечаючись, вони скажуть одне одному |
| تَاللَّهِ إِن كُنَّا لَفِي ضَلَالٍ مُّبِينٍ (97) «Клянемося Аллагом, ми були в явній омані |
| إِذْ نُسَوِّيكُم بِرَبِّ الْعَالَمِينَ (98) коли вважали вас рівними Господу світів |
| وَمَا أَضَلَّنَا إِلَّا الْمُجْرِمُونَ (99) Це грішники збили нас зі шляху |
| فَمَا لَنَا مِن شَافِعِينَ (100) і немає в нас ні заступників |
| وَلَا صَدِيقٍ حَمِيمٍ (101) ні близьких друзів |
| فَلَوْ أَنَّ لَنَا كَرَّةً فَنَكُونَ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ (102) Якби ми могли повернутися, то були б віруючими!» |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (103) Воістину, в цьому знамення! Але більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (104) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| كَذَّبَتْ قَوْمُ نُوحٍ الْمُرْسَلِينَ (105) Народ Нуха вважав посланців брехунами |
| إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ نُوحٌ أَلَا تَتَّقُونَ (106) Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь |
| إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (107) Я — посланець до вас, який гідний довіри |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (108) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَمَا أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ الْعَالَمِينَ (109) Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (110) Бійтесь Аллага й коріться мені!» |
| ۞ قَالُوا أَنُؤْمِنُ لَكَ وَاتَّبَعَكَ الْأَرْذَلُونَ (111) Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?» |
| قَالَ وَمَا عِلْمِي بِمَا كَانُوا يَعْمَلُونَ (112) Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять |
| إِنْ حِسَابُهُمْ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّي ۖ لَوْ تَشْعُرُونَ (113) Їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це |
| وَمَا أَنَا بِطَارِدِ الْمُؤْمِنِينَ (114) А я не проганятиму віруючих |
| إِنْ أَنَا إِلَّا نَذِيرٌ مُّبِينٌ (115) Адже я — тільки ясний застерігач!» |
| قَالُوا لَئِن لَّمْ تَنتَهِ يَا نُوحُ لَتَكُونَنَّ مِنَ الْمَرْجُومِينَ (116) Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!» |
| قَالَ رَبِّ إِنَّ قَوْمِي كَذَّبُونِ (117) Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна |
| فَافْتَحْ بَيْنِي وَبَيْنَهُمْ فَتْحًا وَنَجِّنِي وَمَن مَّعِيَ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ (118) Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!» |
| فَأَنجَيْنَاهُ وَمَن مَّعَهُ فِي الْفُلْكِ الْمَشْحُونِ (119) Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу |
| ثُمَّ أَغْرَقْنَا بَعْدُ الْبَاقِينَ (120) а потім утопили всіх інших |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (121) Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (122) Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| كَذَّبَتْ عَادٌ الْمُرْسَلِينَ (123) Адити визнали посланців брехунами |
| إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ هُودٌ أَلَا تَتَّقُونَ (124) Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь |
| إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (125) Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (126) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَمَا أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ الْعَالَمِينَ (127) Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів |
| أَتَبْنُونَ بِكُلِّ رِيعٍ آيَةً تَعْبَثُونَ (128) Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі[CCLXXXII] |
| وَتَتَّخِذُونَ مَصَانِعَ لَعَلَّكُمْ تَخْلُدُونَ (129) й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно |
| وَإِذَا بَطَشْتُم بَطَشْتُمْ جَبَّارِينَ (130) й чинити насильство над людьми, як тирани |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (131) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَاتَّقُوا الَّذِي أَمَدَّكُم بِمَا تَعْلَمُونَ (132) Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо |
| أَمَدَّكُم بِأَنْعَامٍ وَبَنِينَ (133) допоміг вам худобою та синами |
| وَجَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (134) садами та джерелами |
| إِنِّي أَخَافُ عَلَيْكُمْ عَذَابَ يَوْمٍ عَظِيمٍ (135) І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!» |
| قَالُوا سَوَاءٌ عَلَيْنَا أَوَعَظْتَ أَمْ لَمْ تَكُن مِّنَ الْوَاعِظِينَ (136) Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають |
| إِنْ هَٰذَا إِلَّا خُلُقُ الْأَوَّلِينَ (137) Це лише звичаї давніх поколінь |
| وَمَا نَحْنُ بِمُعَذَّبِينَ (138) і ми не будемо покарані!» |
| فَكَذَّبُوهُ فَأَهْلَكْنَاهُمْ ۗ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (139) Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (140) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| كَذَّبَتْ ثَمُودُ الْمُرْسَلِينَ (141) Самудити вважали посланців брехунами |
| إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ صَالِحٌ أَلَا تَتَّقُونَ (142) Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь |
| إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (143) Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (144) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَمَا أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ الْعَالَمِينَ (145) Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів |
| أَتُتْرَكُونَ فِي مَا هَاهُنَا آمِنِينَ (146) Невже вас залишать у безпеці серед усього, що тут |
| فِي جَنَّاتٍ وَعُيُونٍ (147) садів і джерел |
| وَزُرُوعٍ وَنَخْلٍ طَلْعُهَا هَضِيمٌ (148) посівів та пальм із ніжними плодами |
| وَتَنْحِتُونَ مِنَ الْجِبَالِ بُيُوتًا فَارِهِينَ (149) й ви будете вправно висікати житла в горах |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (150) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَلَا تُطِيعُوا أَمْرَ الْمُسْرِفِينَ (151) і не коріться наказу злочинців |
| الَّذِينَ يُفْسِدُونَ فِي الْأَرْضِ وَلَا يُصْلِحُونَ (152) які поширюють безчестя на землі й нічого не покращують» |
| قَالُوا إِنَّمَا أَنتَ مِنَ الْمُسَحَّرِينَ (153) Ті відповіли: «Ти лише один із зачарованих |
| مَا أَنتَ إِلَّا بَشَرٌ مِّثْلُنَا فَأْتِ بِآيَةٍ إِن كُنتَ مِنَ الصَّادِقِينَ (154) така сама людина, як і ми. Покажи нам знамення, якщо ти один із правдивих!» |
| قَالَ هَٰذِهِ نَاقَةٌ لَّهَا شِرْبٌ وَلَكُمْ شِرْبُ يَوْمٍ مَّعْلُومٍ (155) Той сказав: «Ось воно — верблюдиця! Вона питиме воду і ви питимете воду у визначені дні |
| وَلَا تَمَسُّوهَا بِسُوءٍ فَيَأْخُذَكُمْ عَذَابُ يَوْمٍ عَظِيمٍ (156) Не завдавайте їй шкоди, інакше спіткає вас кара у Великий День!» |
| فَعَقَرُوهَا فَأَصْبَحُوا نَادِمِينَ (157) Вони підрізали її жили й пошкодували про це |
| فَأَخَذَهُمُ الْعَذَابُ ۗ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (158) Спіткала їх кара! Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (159) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| كَذَّبَتْ قَوْمُ لُوطٍ الْمُرْسَلِينَ (160) Народ Люта вважав посланців за брехунів |
| إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ لُوطٌ أَلَا تَتَّقُونَ (161) Ось їхній брат Лют сказав їм: «Невже ви не боїтесь |
| إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (162) Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (163) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَمَا أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ الْعَالَمِينَ (164) Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів |
| أَتَأْتُونَ الذُّكْرَانَ مِنَ الْعَالَمِينَ (165) Невже ви ходитимете до чоловіків зі світів,[CCLXXXIII] |
| وَتَذَرُونَ مَا خَلَقَ لَكُمْ رَبُّكُم مِّنْ أَزْوَاجِكُم ۚ بَلْ أَنتُمْ قَوْمٌ عَادُونَ (166) залишаючи дружин, створених для вас Господом вашим? Та ж ні, ви — злочинний народ!» |
| قَالُوا لَئِن لَّمْ تَنتَهِ يَا لُوطُ لَتَكُونَنَّ مِنَ الْمُخْرَجِينَ (167) Ті відповіли: «Люте! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із вигнанців!» |
| قَالَ إِنِّي لِعَمَلِكُم مِّنَ الْقَالِينَ (168) Він сказав: «Я — один із тих, кому ненависні вчинки ваші |
| رَبِّ نَجِّنِي وَأَهْلِي مِمَّا يَعْمَلُونَ (169) Господи! Врятуй мене й родину мою від того, що роблять вони!» |
| فَنَجَّيْنَاهُ وَأَهْلَهُ أَجْمَعِينَ (170) Ми врятували його та його родину — всіх |
| إِلَّا عَجُوزًا فِي الْغَابِرِينَ (171) окрім старої дружини, яка лишилася позаду |
| ثُمَّ دَمَّرْنَا الْآخَرِينَ (172) Усіх інших Ми знищили |
| وَأَمْطَرْنَا عَلَيْهِم مَّطَرًا ۖ فَسَاءَ مَطَرُ الْمُنذَرِينَ (173) проливши на них дощ. Який поганий цей дощ для тих, кого застерігали |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (174) Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (175) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| كَذَّبَ أَصْحَابُ الْأَيْكَةِ الْمُرْسَلِينَ (176) Жителі аль-Айкі вважали посланців брехунами.[CCLXXXIV] |
| إِذْ قَالَ لَهُمْ شُعَيْبٌ أَلَا تَتَّقُونَ (177) Ось їхній брат Шуейб сказав їм: «Невже ви не боїтесь |
| إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ (178) Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри |
| فَاتَّقُوا اللَّهَ وَأَطِيعُونِ (179) Бійтесь Аллага й коріться мені |
| وَمَا أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ الْعَالَمِينَ (180) Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів |
| ۞ أَوْفُوا الْكَيْلَ وَلَا تَكُونُوا مِنَ الْمُخْسِرِينَ (181) Наповнюйте міру справедливо й не будьте з тих, які завдають іншим збитків |
| وَزِنُوا بِالْقِسْطَاسِ الْمُسْتَقِيمِ (182) І зважуйте на точних терезах |
| وَلَا تَبْخَسُوا النَّاسَ أَشْيَاءَهُمْ وَلَا تَعْثَوْا فِي الْأَرْضِ مُفْسِدِينَ (183) Не применшуйте того, що належить людям, і не поширюйте безчестя на землі |
| وَاتَّقُوا الَّذِي خَلَقَكُمْ وَالْجِبِلَّةَ الْأَوَّلِينَ (184) Бійтеся Того, Хто створив і вас, і перші покоління!» |
| قَالُوا إِنَّمَا أَنتَ مِنَ الْمُسَحَّرِينَ (185) Ті відповіли: «Ти тільки один із зачарованих |
| وَمَا أَنتَ إِلَّا بَشَرٌ مِّثْلُنَا وَإِن نَّظُنُّكَ لَمِنَ الْكَاذِبِينَ (186) така сама людина, як і ми. Тож ми думаємо, що ти — брехун |
| فَأَسْقِطْ عَلَيْنَا كِسَفًا مِّنَ السَّمَاءِ إِن كُنتَ مِنَ الصَّادِقِينَ (187) Скинь на нас шматок неба, якщо ти правдивий!» |
| قَالَ رَبِّي أَعْلَمُ بِمَا تَعْمَلُونَ (188) Той сказав: «Мій Господь краще знає те, що ви робите!» |
| فَكَذَّبُوهُ فَأَخَذَهُمْ عَذَابُ يَوْمِ الظُّلَّةِ ۚ إِنَّهُ كَانَ عَذَابَ يَوْمٍ عَظِيمٍ (189) Вони визнали його за брехуна і їх вразила кара — у День Тіні! Такою була кара Великого Дня![CCLXXXV] |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَآيَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ (190) Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує |
| وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ (191) Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний |
| وَإِنَّهُ لَتَنزِيلُ رَبِّ الْعَالَمِينَ (192) А це — зіслане Господом світів.[CCLXXXVI] |
| نَزَلَ بِهِ الرُّوحُ الْأَمِينُ (193) Вірний Дух зійшов із ним |
| عَلَىٰ قَلْبِكَ لِتَكُونَ مِنَ الْمُنذِرِينَ (194) на твоє серце, щоб ти був одним із застерігачів |
| بِلِسَانٍ عَرَبِيٍّ مُّبِينٍ (195) [Зіслане] арабською мовою, зрозумілою |
| وَإِنَّهُ لَفِي زُبُرِ الْأَوَّلِينَ (196) Міститься воно в сувоях давніх народів |
| أَوَلَمْ يَكُن لَّهُمْ آيَةً أَن يَعْلَمَهُ عُلَمَاءُ بَنِي إِسْرَائِيلَ (197) Чи не є знаменням для них те, що його знають учені синів Ісраїля?[CCLXXXVII] |
| وَلَوْ نَزَّلْنَاهُ عَلَىٰ بَعْضِ الْأَعْجَمِينَ (198) Якби Ми зіслали його комусь із чужинців |
| فَقَرَأَهُ عَلَيْهِم مَّا كَانُوا بِهِ مُؤْمِنِينَ (199) і він прочитав це для них, то вони б не увірували |
| كَذَٰلِكَ سَلَكْنَاهُ فِي قُلُوبِ الْمُجْرِمِينَ (200) Так Ми вкладаємо [багатобожжя] у серця грішників![CCLXXXVIII] |
| لَا يُؤْمِنُونَ بِهِ حَتَّىٰ يَرَوُا الْعَذَابَ الْأَلِيمَ (201) Вони не увірують у нього, доки не побачать болісної кари |
| فَيَأْتِيَهُم بَغْتَةً وَهُمْ لَا يَشْعُرُونَ (202) Вона вразить їх зненацька, так, що вони й не відчують цього |
| فَيَقُولُوا هَلْ نَحْنُ مُنظَرُونَ (203) Тоді вони запитають: «Чи не буде нам відстрочки?» |
| أَفَبِعَذَابِنَا يَسْتَعْجِلُونَ (204) Невже вони намагаються прискорити Нашу кару |
| أَفَرَأَيْتَ إِن مَّتَّعْنَاهُمْ سِنِينَ (205) Чи ти знаєш, що коли Ми дозволимо їм користуватися благами довгі роки |
| ثُمَّ جَاءَهُم مَّا كَانُوا يُوعَدُونَ (206) а потім до них прийде те, що їм обіцяно |
| مَا أَغْنَىٰ عَنْهُم مَّا كَانُوا يُمَتَّعُونَ (207) то блага, якими вони користувалися, ніяк не допоможуть їм |
| وَمَا أَهْلَكْنَا مِن قَرْيَةٍ إِلَّا لَهَا مُنذِرُونَ (208) Ми не знищували жодного селища, де б не було перед цим застерігачів |
| ذِكْرَىٰ وَمَا كُنَّا ظَالِمِينَ (209) із настановою. І Ми не були несправедливі |
| وَمَا تَنَزَّلَتْ بِهِ الشَّيَاطِينُ (210) Шайтани не сходили з ним,[CCLXXXIX] |
| وَمَا يَنبَغِي لَهُمْ وَمَا يَسْتَطِيعُونَ (211) це не личить їм, і неспроможні вони на це |
| إِنَّهُمْ عَنِ السَّمْعِ لَمَعْزُولُونَ (212) Усунено їх від слухання його |
| فَلَا تَدْعُ مَعَ اللَّهِ إِلَٰهًا آخَرَ فَتَكُونَ مِنَ الْمُعَذَّبِينَ (213) Не звертайся замість Аллага до іншого бога, інакше будеш серед покараних |
| وَأَنذِرْ عَشِيرَتَكَ الْأَقْرَبِينَ (214) Застерігай своїх найближчих родичів |
| وَاخْفِضْ جَنَاحَكَ لِمَنِ اتَّبَعَكَ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ (215) Накрий своїм крилом віруючих, які пішли за тобою.[CCXC] |
| فَإِنْ عَصَوْكَ فَقُلْ إِنِّي بَرِيءٌ مِّمَّا تَعْمَلُونَ (216) А якщо вони не послухають тебе, то скажи: «Я не причетний до того, що ви робите!» |
| وَتَوَكَّلْ عَلَى الْعَزِيزِ الرَّحِيمِ (217) І покладайся на Величного, Милосердного |
| الَّذِي يَرَاكَ حِينَ تَقُومُ (218) Який бачить тебе, коли ти звершуєш молитви |
| وَتَقَلُّبَكَ فِي السَّاجِدِينَ (219) і рухаєшся серед тих, які низько вклоняються |
| إِنَّهُ هُوَ السَّمِيعُ الْعَلِيمُ (220) Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий |
| هَلْ أُنَبِّئُكُمْ عَلَىٰ مَن تَنَزَّلُ الشَّيَاطِينُ (221) Чи не розповісти вам про того, на кого сходять шайтани |
| تَنَزَّلُ عَلَىٰ كُلِّ أَفَّاكٍ أَثِيمٍ (222) Вони сходять на кожного брехуна, грішника |
| يُلْقُونَ السَّمْعَ وَأَكْثَرُهُمْ كَاذِبُونَ (223) Вони переповідають підслухане, але ж насправді більшість із них – брехуни |
| وَالشُّعَرَاءُ يَتَّبِعُهُمُ الْغَاوُونَ (224) А за поетами йдуть тільки ті, що збилися зі шляху |
| أَلَمْ تَرَ أَنَّهُمْ فِي كُلِّ وَادٍ يَهِيمُونَ (225) Невже ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах[CCXCI] |
| وَأَنَّهُمْ يَقُولُونَ مَا لَا يَفْعَلُونَ (226) і говорять те, чого не роблять |
| إِلَّا الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ وَذَكَرُوا اللَّهَ كَثِيرًا وَانتَصَرُوا مِن بَعْدِ مَا ظُلِمُوا ۗ وَسَيَعْلَمُ الَّذِينَ ظَلَمُوا أَيَّ مُنقَلَبٍ يَنقَلِبُونَ (227) За винятком тих, які увірували, роблять добро, часто згадують Аллага й захищаються, коли з ними вчинили несправедливо. Скоро дізнаються ті, які чинять несправедливо, куди вони повернуться |