| عَبَسَ وَتَوَلَّىٰ (1) Насупився та відвернувся він |
| أَن جَاءَهُ الْأَعْمَىٰ (2) бо підійшов до нього сліпий |
| وَمَا يُدْرِيكَ لَعَلَّهُ يَزَّكَّىٰ (3) А звідки тобі знати, можливо, очистився б він |
| أَوْ يَذَّكَّرُ فَتَنفَعَهُ الذِّكْرَىٰ (4) Чи запам’ятав би наставництво, і воно було б корисне йому |
| أَمَّا مَنِ اسْتَغْنَىٰ (5) А тому, хто багатий |
| فَأَنتَ لَهُ تَصَدَّىٰ (6) ти йому приділяєш увагу |
| وَمَا عَلَيْكَ أَلَّا يَزَّكَّىٰ (7) Хоча не тобі відповідати за те, що не очиститься він |
| وَأَمَّا مَن جَاءَكَ يَسْعَىٰ (8) А хто приходить до тебе, поспішаючи |
| وَهُوَ يَخْشَىٰ (9) та ще й з острахом |
| فَأَنتَ عَنْهُ تَلَهَّىٰ (10) то ти нехтуєш ним |
| كَلَّا إِنَّهَا تَذْكِرَةٌ (11) Та ж ні! Воістину, це — нагадування |
| فَمَن شَاءَ ذَكَرَهُ (12) І хто бажає, той згадає його |
| فِي صُحُفٍ مُّكَرَّمَةٍ (13) У сувоях шанованих |
| مَّرْفُوعَةٍ مُّطَهَّرَةٍ (14) піднесених і пречистих |
| بِأَيْدِي سَفَرَةٍ (15) у руках писарів |
| كِرَامٍ بَرَرَةٍ (16) шляхетних і праведних |
| قُتِلَ الْإِنسَانُ مَا أَكْفَرَهُ (17) Хай згине людина! Яка ж невдячна вона |
| مِنْ أَيِّ شَيْءٍ خَلَقَهُ (18) З чого створив Він її |
| مِن نُّطْفَةٍ خَلَقَهُ فَقَدَّرَهُ (19) З краплі сім’я створив Він її та розмірив |
| ثُمَّ السَّبِيلَ يَسَّرَهُ (20) Потім полегшив Він шлях її |
| ثُمَّ أَمَاتَهُ فَأَقْبَرَهُ (21) згодом зробив її мертвою і поховав її |
| ثُمَّ إِذَا شَاءَ أَنشَرَهُ (22) потім, коли побажає, воскресить її |
| كَلَّا لَمَّا يَقْضِ مَا أَمَرَهُ (23) Та ж ні! Не виконує вона того, що наказав Він їй |
| فَلْيَنظُرِ الْإِنسَانُ إِلَىٰ طَعَامِهِ (24) Хай погляне людина на їжу свою |
| أَنَّا صَبَبْنَا الْمَاءَ صَبًّا (25) Проливаємо Ми дощі зливами |
| ثُمَّ شَقَقْنَا الْأَرْضَ شَقًّا (26) потім розколюємо Ми землю тріщинами |
| فَأَنبَتْنَا فِيهَا حَبًّا (27) і пророщуємо на ній зерно |
| وَعِنَبًا وَقَضْبًا (28) виноград і трави |
| وَزَيْتُونًا وَنَخْلًا (29) і оливи, і пальми |
| وَحَدَائِقَ غُلْبًا (30) і сади густі |
| وَفَاكِهَةً وَأَبًّا (31) і плоди, і пасовиська – |
| مَّتَاعًا لَّكُمْ وَلِأَنْعَامِكُمْ (32) на користь вам і худобі вашій |
| فَإِذَا جَاءَتِ الصَّاخَّةُ (33) І коли пролунає глас |
| يَوْمَ يَفِرُّ الْمَرْءُ مِنْ أَخِيهِ (34) у День той чоловік покине свого брата |
| وَأُمِّهِ وَأَبِيهِ (35) і матір, і батька |
| وَصَاحِبَتِهِ وَبَنِيهِ (36) і дружину свою, і дітей своїх |
| لِكُلِّ امْرِئٍ مِّنْهُمْ يَوْمَئِذٍ شَأْنٌ يُغْنِيهِ (37) у кожної людини в той День своя справа, яка цілком захопить її |
| وُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ مُّسْفِرَةٌ (38) Обличчя одних у той День будуть сяяти |
| ضَاحِكَةٌ مُّسْتَبْشِرَةٌ (39) сміючись та радіючи |
| وَوُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ عَلَيْهَا غَبَرَةٌ (40) а на обличчі інших у День той буде пил |
| تَرْهَقُهَا قَتَرَةٌ (41) який вкриє їх чорнотою |
| أُولَٰئِكَ هُمُ الْكَفَرَةُ الْفَجَرَةُ (42) Оце вони — невіруючі нечестивці |