| وَالنَّازِعَاتِ غَرْقًا (1) Клянуся тими, що висмикують силоміць |
| وَالنَّاشِطَاتِ نَشْطًا (2) Клянуся тими, що дістають ніжно |
| وَالسَّابِحَاتِ سَبْحًا (3) клянуся тими, що пливуть плинно |
| فَالسَّابِقَاتِ سَبْقًا (4) клянуся тими, що випереджають стрімко |
| فَالْمُدَبِّرَاتِ أَمْرًا (5) і тими, що виконують накази![CDLXV] |
| يَوْمَ تَرْجُفُ الرَّاجِفَةُ (6) У День той здригнеться те, що здригається |
| تَتْبَعُهَا الرَّادِفَةُ (7) піде слідом за ним ще одне |
| قُلُوبٌ يَوْمَئِذٍ وَاجِفَةٌ (8) серця у День той затремтять |
| أَبْصَارُهَا خَاشِعَةٌ (9) погляди впадуть додолу |
| يَقُولُونَ أَإِنَّا لَمَرْدُودُونَ فِي الْحَافِرَةِ (10) Говорять вони: «Невже ми станемо такими, як були |
| أَإِذَا كُنَّا عِظَامًا نَّخِرَةً (11) після того, як будемо кістками тлінними?» |
| قَالُوا تِلْكَ إِذًا كَرَّةٌ خَاسِرَةٌ (12) Сказали вони: «Якщо це так, то це повернення зі збитком!» |
| فَإِنَّمَا هِيَ زَجْرَةٌ وَاحِدَةٌ (13) Та ось лише один глас – |
| فَإِذَا هُم بِالسَّاهِرَةِ (14) і вони опиняться на поверхні землі |
| هَلْ أَتَاكَ حَدِيثُ مُوسَىٰ (15) Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу |
| إِذْ نَادَاهُ رَبُّهُ بِالْوَادِ الْمُقَدَّسِ طُوًى (16) Коли Господь закликав його в священній долині Тува |
| اذْهَبْ إِلَىٰ فِرْعَوْنَ إِنَّهُ طَغَىٰ (17) «Йди до Фірауна, бо, воістину, порушив він |
| فَقُلْ هَل لَّكَ إِلَىٰ أَن تَزَكَّىٰ (18) І скажи: «Чи не слід тобі очиститись |
| وَأَهْدِيَكَ إِلَىٰ رَبِّكَ فَتَخْشَىٰ (19) Я вкажу тобі шлях до Господа твого, тож станеш ти богобоязливим!» |
| فَأَرَاهُ الْآيَةَ الْكُبْرَىٰ (20) [Муса] показав йому велике знамення |
| فَكَذَّبَ وَعَصَىٰ (21) Але той відкинув його та не послухався |
| ثُمَّ أَدْبَرَ يَسْعَىٰ (22) А потім відвернувся, поспішаючи |
| فَحَشَرَ فَنَادَىٰ (23) І зібравши натовп, закликав до нього |
| فَقَالَ أَنَا رَبُّكُمُ الْأَعْلَىٰ (24) кажучи: «Я — Господь ваш всевишній!» |
| فَأَخَذَهُ اللَّهُ نَكَالَ الْآخِرَةِ وَالْأُولَىٰ (25) Тож покарав його Аллаг в житті наступному та нинішньому |
| إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَعِبْرَةً لِّمَن يَخْشَىٰ (26) Воістину, в цьому приклад для богобоязливих |
| أَأَنتُمْ أَشَدُّ خَلْقًا أَمِ السَّمَاءُ ۚ بَنَاهَا (27) Вас важче створити чи небо? Збудував Він його |
| رَفَعَ سَمْكَهَا فَسَوَّاهَا (28) підняв схили та зрівняв його |
| وَأَغْطَشَ لَيْلَهَا وَأَخْرَجَ ضُحَاهَا (29) зробив темним його вночі й вивів світанок |
| وَالْأَرْضَ بَعْدَ ذَٰلِكَ دَحَاهَا (30) І землю після цього простер Він |
| أَخْرَجَ مِنْهَا مَاءَهَا وَمَرْعَاهَا (31) вивів з неї воду й пасовиська |
| وَالْجِبَالَ أَرْسَاهَا (32) І гори ствердив Він |
| مَتَاعًا لَّكُمْ وَلِأَنْعَامِكُمْ (33) на користь вам і худобі вашій |
| فَإِذَا جَاءَتِ الطَّامَّةُ الْكُبْرَىٰ (34) Тож коли прийде лихо велике |
| يَوْمَ يَتَذَكَّرُ الْإِنسَانُ مَا سَعَىٰ (35) в День той згадає людина, в чому поспішала вона |
| وَبُرِّزَتِ الْجَحِيمُ لِمَن يَرَىٰ (36) І покажуть пекло тим, хто бачить |
| فَأَمَّا مَن طَغَىٰ (37) а тому, хто порушував |
| وَآثَرَ الْحَيَاةَ الدُّنْيَا (38) і віддавав перевагу життю нинішньому |
| فَإِنَّ الْجَحِيمَ هِيَ الْمَأْوَىٰ (39) тому, воістину, пекло буде притулком |
| وَأَمَّا مَنْ خَافَ مَقَامَ رَبِّهِ وَنَهَى النَّفْسَ عَنِ الْهَوَىٰ (40) А тому, хто боявся постати перед Господом своїм і утримував себе від пристрастей |
| فَإِنَّ الْجَنَّةَ هِيَ الْمَأْوَىٰ (41) тому, воістину, рай буде притулком |
| يَسْأَلُونَكَ عَنِ السَّاعَةِ أَيَّانَ مُرْسَاهَا (42) Запитують тебе про Час той: «Коли настане він?» |
| فِيمَ أَنتَ مِن ذِكْرَاهَا (43) Та навіщо тобі згадувати про це |
| إِلَىٰ رَبِّكَ مُنتَهَاهَا (44) Лише Господь твій знає про Час |
| إِنَّمَا أَنتَ مُنذِرُ مَن يَخْشَاهَا (45) Воістину, ти — лише застерігач для тих, хто боїться його |
| كَأَنَّهُمْ يَوْمَ يَرَوْنَهَا لَمْ يَلْبَثُوا إِلَّا عَشِيَّةً أَوْ ضُحَاهَا (46) У День, коли побачать вони Час той, буде їм здаватися, що пробули вони лише вечір чи ранок |